תהילים 90
| תפלה למשה איש-האלהים אדני--מעון אתה היית לנו בדר ודר | 1 |
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
| בטרם הרים ילדו-- ותחולל ארץ ותבל ומעולם עד-עולם אתה אל | 2 |
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
| תשב אנוש עד-דכא ותאמר שובו בני-אדם | 3 |
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
| כי אלף שנים בעיניך-- כיום אתמול כי יעבר ואשמורה בלילה | 4 |
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
| זרמתם שנה יהיו בבקר כחציר יחלף | 5 |
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
| בבקר יציץ וחלף לערב ימולל ויבש | 6 |
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
| כי-כלינו באפך ובחמתך נבהלנו | 7 |
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
| שת (שתה) עונתינו לנגדך עלמנו למאור פניך | 8 |
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
| כי כל-ימינו פנו בעברתך כלינו שנינו כמו-הגה | 9 |
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
| ימי-שנותינו בהם שבעים שנה ואם בגבורת שמונים שנה-- ורהבם עמל ואון כי-גז חיש ונעפה | 10 |
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
| מי-יודע עז אפך וכיראתך עברתך | 11 |
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
| למנות ימינו כן הודע ונבא לבב חכמה | 12 |
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
| שובה יהוה עד-מתי והנחם על-עבדיך | 13 |
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
| שבענו בבקר חסדך ונרננה ונשמחה בכל-ימינו | 14 |
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
| שמחנו כימות עניתנו שנות ראינו רעה | 15 |
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
| יראה אל-עבדיך פעלך והדרך על-בניהם | 16 |
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
| ויהי נעם אדני אלהינו-- עלינו ומעשה ידינו כוננה עלינו ומעשה ידינו כוננהו | 17 |
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
