תהילים 88
| שיר מזמור לבני-קרח למנצח על-מחלת לענות משכיל להימן האזרחי ב יהוה אלהי ישועתי-- יום-צעקתי בלילה נגדך | 1 |
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
| תבוא לפניך תפלתי הטה אזנך לרנתי | 2 |
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
| כי-שבעה ברעות נפשי וחיי לשאול הגיעו (Sheol h7585) | 3 |
душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! (Sheol h7585)
| נחשבתי עם-יורדי בור הייתי כגבר אין-איל | 4 |
Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
| במתים חפשי כמו חללים שכבי קבר-- אשר לא זכרתם עוד והמה מידך נגזרו | 5 |
Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
| שתני בבור תחתיות במחשכים במצלות | 6 |
Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
| עלי סמכה חמתך וכל-משבריך ענית סלה | 7 |
На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
| הרחקת מידעי ממני שתני תועבות למו כלא ולא אצא | 8 |
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
| עיני דאבה מני-עני קראתיך יהוה בכל-יום שטחתי אליך כפי | 9 |
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
| הלמתים תעשה-פלא אם-רפאים יקומו יודוך סלה | 10 |
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
| היספר בקבר חסדך אמונתך באבדון | 11 |
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
| היודע בחשך פלאך וצדקתך בארץ נשיה | 12 |
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
| ואני אליך יהוה שועתי ובבקר תפלתי תקדמך | 13 |
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
| למה יהוה תזנח נפשי תסתיר פניך ממני | 14 |
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
| עני אני וגוע מנער נשאתי אמיך אפונה | 15 |
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
| עלי עברו חרוניך בעותיך צמתותני | 16 |
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
| סבוני כמים כל-היום הקיפו עלי יחד | 17 |
вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
| הרחקת ממני אהב ורע מידעי מחשך | 18 |
друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
