תהילים 69
| למנצח על-שושנים לדוד ב הושיעני אלהים-- כי באו מים עד-נפש | 1 |
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
| טבעתי ביון מצולה-- ואין מעמד באתי במעמקי-מים ושבלת שטפתני | 2 |
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
| יגעתי בקראי נחר גרוני כלו עיני--מיחל לאלהי | 3 |
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
| רבו משערות ראשי-- שנאי חנם עצמו מצמיתי איבי שקר-- אשר לא-גזלתי אז אשיב | 4 |
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
| אלהים--אתה ידעת לאולתי ואשמותי ממך לא-נכחדו | 5 |
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
| אל-יבשו בי קויך-- אדני יהוה צבאות אל-יכלמו בי מבקשיך-- אלהי ישראל | 6 |
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
| כי-עליך נשאתי חרפה כסתה כלמה פני | 7 |
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
| מוזר הייתי לאחי ונכרי לבני אמי | 8 |
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
| כי-קנאת ביתך אכלתני וחרפות חורפיך נפלו עלי | 9 |
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
| ואבכה בצום נפשי ותהי לחרפות לי | 10 |
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
| ואתנה לבושי שק ואהי להם למשל | 11 |
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
| ישיחו בי ישבי שער ונגינות שותי שכר | 12 |
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
| ואני תפלתי-לך יהוה עת רצון-- אלהים ברב-חסדך ענני באמת ישעך | 13 |
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
| הצילני מטיט ואל-אטבעה אנצלה משנאי וממעמקי מים | 14 |
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
| אל-תשטפני שבלת מים-- ואל-תבלעני מצולה ואל-תאטר-עלי באר פיה | 15 |
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
| ענני יהוה כי-טוב חסדך כרב רחמיך פנה אלי | 16 |
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
| ואל-תסתר פניך מעבדך כי-צר-לי מהר ענני | 17 |
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
| קרבה אל-נפשי גאלה למען איבי פדני | 18 |
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
| אתה ידעת--חרפתי ובשתי וכלמתי נגדך כל-צוררי | 19 |
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
| חרפה שברה לבי-- ואנושה ואקוה לנוד ואין ולמנחמים ולא מצאתי | 20 |
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
| ויתנו בברותי ראש ולצמאי ישקוני חמץ | 21 |
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
| יהי-שלחנם לפניהם לפח ולשלומים למוקש | 22 |
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
| תחשכנה עיניהם מראות ומתניהם תמיד המעד | 23 |
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
| שפך-עליהם זעמך וחרון אפך ישיגם | 24 |
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
| תהי-טירתם נשמה באהליהם אל-יהי ישב | 25 |
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
| כי-אתה אשר-הכית רדפו ואל-מכאוב חלליך יספרו | 26 |
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
| תנה-עון על-עונם ואל-יבאו בצדקתך | 27 |
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
| ימחו מספר חיים ועם צדיקים אל-יכתבו | 28 |
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
| ואני עני וכואב ישועתך אלהים תשגבני | 29 |
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
| אהללה שם-אלהים בשיר ואגדלנו בתודה | 30 |
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
| ותיטב ליהוה משור פר מקרן מפריס | 31 |
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
| ראו ענוים ישמחו דרשי אלהים ויחי לבבכם | 32 |
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
| כי-שמע אל-אביונים יהוה ואת-אסיריו לא בזה | 33 |
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
| יהללוהו שמים וארץ ימים וכל-רמש בם | 34 |
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
| כי אלהים יושיע ציון ויבנה ערי יהודה וישבו שם וירשוה | 35 |
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
| וזרע עבדיו ינחלוה ואהבי שמו ישכנו-בה | 36 |
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
