< תהילים 50 >
מזמור לאסף אל אלהים יהוה-- דבר ויקרא-ארץ ממזרח-שמש עד-מבאו | 1 |
Псалом Асафів.
מציון מכלל-יפי-- אלהים הופיע | 2 |
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
יבא אלהינו ואל-יחרש אש-לפניו תאכל וסביביו נשערה מאד | 3 |
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
יקרא אל-השמים מעל ואל-הארץ לדין עמו | 4 |
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
אספו-לי חסידי-- כרתי בריתי עלי-זבח | 5 |
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
ויגידו שמים צדקו כי-אלהים שפט הוא סלה | 6 |
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
שמעה עמי ואדברה-- ישראל ואעידה בך אלהים אלהיך אנכי | 7 |
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
לא על-זבחיך אוכיחך ועולתיך לנגדי תמיד | 8 |
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
לא-אקח מביתך פר ממכלאתיך עתודים | 9 |
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
כי-לי כל-חיתו-יער בהמות בהררי-אלף | 10 |
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
ידעתי כל-עוף הרים וזיז שדי עמדי | 11 |
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
אם-ארעב לא-אמר לך כי-לי תבל ומלאה | 12 |
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
האוכל בשר אבירים ודם עתודים אשתה | 13 |
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
זבח לאלהים תודה ושלם לעליון נדריך | 14 |
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
וקראני ביום צרה אחלצך ותכבדני | 15 |
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
ולרשע אמר אלהים מה-לך לספר חקי ותשא בריתי עלי-פיך | 16 |
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
ואתה שנאת מוסר ותשלך דברי אחריך | 17 |
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
אם-ראית גנב ותרץ עמו ועם מנאפים חלקך | 18 |
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
פיך שלחת ברעה ולשונך תצמיד מרמה | 19 |
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
תשב באחיך תדבר בבן-אמך תתן-דפי | 20 |
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
אלה עשית והחרשתי-- דמית היות-אהיה כמוך אוכיחך ואערכה לעיניך | 21 |
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
בינו-נא זאת שכחי אלוה פן-אטרף ואין מציל | 22 |
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
זבח תודה יכבדנני ושם דרך--אראנו בישע אלהים | 23 |
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“