תהילים 39
| למנצח לידיתון (לידותון) מזמור לדוד ב אמרתי-- אשמרה דרכי מחטוא בלשוני אשמרה לפי מחסום-- בעד רשע לנגדי | 1 |
Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів. Я сказав: «Я стежитиму за своїми [життєвими] дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною».
| נאלמתי דומיה החשיתי מטוב וכאבי נעכר | 2 |
Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій [внутрішній] лише роз’ятрився,
| חם-לבי בקרבי--בהגיגי תבער-אש דברתי בלשוני | 3 |
серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, [тоді] я промовив язиком своїм:
| הודיעני יהוה קצי--ומדת ימי מה-היא אדעה מה-חדל אני | 4 |
«Дай мені знати, Господи, [час] мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє.
| הנה טפחות נתתה ימי-- וחלדי כאין נגדך אך כל-הבל כל-אדם נצב סלה | 5 |
Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. (Села)
| אך-בצלם יתהלך-איש-- אך-הבל יהמיון יצבר ולא-ידע מי-אספם | 6 |
Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це.
| ועתה מה-קויתי אדני-- תוחלתי לך היא | 7 |
Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання.
| מכל-פשעי הצילני חרפת נבל אל-תשימני | 8 |
Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним.
| נאלמתי לא אפתח-פי כי אתה עשית | 9 |
Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так.
| הסר מעלי נגעך מתגרת ידך אני כליתי | 10 |
Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину.
| בתוכחות על-עון יסרת איש-- ותמס כעש חמודו אך הבל כל-אדם סלה | 11 |
Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. (Села)
| שמעה תפלתי יהוה ושועתי האזינה-- אל-דמעתי אל-תחרש כי גר אנכי עמך תושב ככל-אבותי | 12 |
Почуй молитву мою, Господи, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, [тимчасовий] поселенець, як і всі прабатьки мої.
| השע ממני ואבליגה-- בטרם אלך ואינני | 13 |
Відведи Свій [суворий] погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».
