< תהילים 2 >
למה רגשו גוים ולאמים יהגו-ריק | 1 |
Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
יתיצבו מלכי-ארץ-- ורוזנים נוסדו-יחד על-יהוה ועל-משיחו | 2 |
Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
ננתקה את-מוסרותימו ונשליכה ממנו עבתימו | 3 |
„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
יושב בשמים ישחק אדני ילעג-למו | 4 |
Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
אז ידבר אלימו באפו ובחרונו יבהלמו | 5 |
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
ואני נסכתי מלכי על-ציון הר-קדשי | 6 |
„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
אספרה אל-חק יהוה אמר אלי בני אתה--אני היום ילדתיך | 7 |
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
שאל ממני--ואתנה גוים נחלתך ואחזתך אפסי-ארץ | 8 |
Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
תרעם בשבט ברזל ככלי יוצר תנפצם | 9 |
Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
ועתה מלכים השכילו הוסרו שפטי ארץ | 10 |
А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
עבדו את-יהוה ביראה וגילו ברעדה | 11 |
Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
נשקו-בר פן-יאנף ותאבדו דרך-- כי-יבער כמעט אפו אשרי כל-חוסי בו | 12 |
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!