תהילים 102
| תפלה לעני כי-יעטף-- ולפני יהוה ישפך שיחו ב יהוה שמעה תפלתי ושועתי אליך תבוא | 1 |
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
| אל-תסתר פניך ממני-- ביום צר-לי הטה-אלי אזנך ביום אקרא מהר ענני | 2 |
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
| כי-כלו בעשן ימי ועצמותי כמוקד נחרו | 3 |
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
| הוכה-כעשב ויבש לבי כי-שכחתי מאכל לחמי | 4 |
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
| מקול אנחתי-- דבקה עצמי לבשרי | 5 |
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
| דמיתי לקאת מדבר הייתי ככוס חרבות | 6 |
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
| שקדתי ואהיה-- כצפור בודד על-גג | 7 |
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
| כל-היום חרפוני אויבי מהוללי בי נשבעו | 8 |
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
| כי-אפר כלחם אכלתי ושקוי בבכי מסכתי | 9 |
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
| מפני-זעמך וקצפך-- כי נשאתני ותשליכני | 10 |
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
| ימי כצל נטוי ואני כעשב איבש | 11 |
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
| ואתה יהוה לעולם תשב וזכרך לדר ודר | 12 |
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
| אתה תקום תרחם ציון כי-עת לחננה כי-בא מועד | 13 |
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
| כי-רצו עבדיך את-אבניה ואת-עפרה יחננו | 14 |
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
| וייראו גוים את-שם יהוה וכל-מלכי הארץ את-כבודך | 15 |
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
| כי-בנה יהוה ציון-- נראה בכבודו | 16 |
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
| פנה אל-תפלת הערער ולא-בזה את-תפלתם | 17 |
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
| תכתב זאת לדור אחרון ועם נברא יהלל-יה | 18 |
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
| כי-השקיף ממרום קדשו יהוה משמים אל-ארץ הביט | 19 |
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
| לשמע אנקת אסיר לפתח בני תמותה | 20 |
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
| לספר בציון שם יהוה ותהלתו בירושלם | 21 |
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
| בהקבץ עמים יחדו וממלכות לעבד את-יהוה | 22 |
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
| ענה בדרך כחו (כחי) קצר ימי | 23 |
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
| אמר--אלי אל תעלני בחצי ימי בדור דורים שנותיך | 24 |
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
| לפנים הארץ יסדת ומעשה ידיך שמים | 25 |
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
| המה יאבדו-- ואתה תעמד וכלם כבגד יבלו כלבוש תחליפם ויחלפו | 26 |
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
| ואתה-הוא ושנותיך לא יתמו | 27 |
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
| בני-עבדיך ישכונו וזרעם לפניך יכון | 28 |
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
