< מִשְׁלֵי 1 >

משלי שלמה בן-דוד-- מלך ישראל 1
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
לדעת חכמה ומוסר להבין אמרי בינה 2
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
לקחת מוסר השכל צדק ומשפט ומשרים 3
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
לתת לפתאים ערמה לנער דעת ומזמה 4
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
ישמע חכם ויוסף לקח ונבון תחבלות יקנה 5
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
להבין משל ומליצה דברי חכמים וחידתם 6
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
יראת יהוה ראשית דעת חכמה ומוסר אוילים בזו 7
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
שמע בני מוסר אביך ואל-תטש תורת אמך 8
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
כי לוית חן הם לראשך וענקים לגרגרתך 9
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
בני-- אם-יפתוך חטאים אל-תבא 10
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
אם-יאמרו לכה אתנו נארבה לדם נצפנה לנקי חנם 11
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
נבלעם כשאול חיים ותמימים כיורדי בור (Sheol h7585) 12
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
כל-הון יקר נמצא נמלא בתינו שלל 13
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
גורלך תפיל בתוכנו כיס אחד יהיה לכלנו 14
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
בני--אל-תלך בדרך אתם מנע רגלך מנתיבתם 15
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
כי רגליהם לרע ירוצו וימהרו לשפך-דם 16
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
כי-חנם מזרה הרשת-- בעיני כל-בעל כנף 17
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
והם לדמם יארבו יצפנו לנפשתם 18
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
כן--ארחות כל-בצע בצע את-נפש בעליו יקח 19
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
חכמות בחוץ תרנה ברחבות תתן קולה 20
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
בראש המיות תקרא בפתחי שערים בעיר--אמריה תאמר 21
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
עד-מתי פתים-- תאהבו-פתי ולצים--לצון חמדו להם וכסילים ישנאו-דעת 22
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
תשובו לתוכחתי הנה אביעה לכם רוחי אודיעה דברי אתכם 23
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
יען קראתי ותמאנו נטיתי ידי ואין מקשיב 24
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
ותפרעו כל-עצתי ותוכחתי לא אביתם 25
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
גם-אני באידכם אשחק אלעג בבא פחדכם 26
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
בבא כשאוה (כשואה) פחדכם-- ואידכם כסופה יאתה בבא עליכם צרה וצוקה 27
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
אז יקראנני ולא אענה ישחרנני ולא ימצאנני 28
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
תחת כי-שנאו דעת ויראת יהוה לא בחרו 29
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
לא-אבו לעצתי נאצו כל-תוכחתי 30
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
ויאכלו מפרי דרכם וממעצתיהם ישבעו 31
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
כי משובת פתים תהרגם ושלות כסילים תאבדם 32
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
ושמע לי ישכן-בטח ושאנן מפחד רעה 33
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“

< מִשְׁלֵי 1 >