מִשְׁלֵי 1
| משלי שלמה בן-דוד-- מלך ישראל | 1 |
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
| לדעת חכמה ומוסר להבין אמרי בינה | 2 |
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
| לקחת מוסר השכל צדק ומשפט ומשרים | 3 |
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
| לתת לפתאים ערמה לנער דעת ומזמה | 4 |
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
| ישמע חכם ויוסף לקח ונבון תחבלות יקנה | 5 |
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
| להבין משל ומליצה דברי חכמים וחידתם | 6 |
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
| יראת יהוה ראשית דעת חכמה ומוסר אוילים בזו | 7 |
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
| שמע בני מוסר אביך ואל-תטש תורת אמך | 8 |
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
| כי לוית חן הם לראשך וענקים לגרגרתך | 9 |
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
| בני-- אם-יפתוך חטאים אל-תבא | 10 |
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
| אם-יאמרו לכה אתנו נארבה לדם נצפנה לנקי חנם | 11 |
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
| נבלעם כשאול חיים ותמימים כיורדי בור (Sheol h7585) | 12 |
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
| כל-הון יקר נמצא נמלא בתינו שלל | 13 |
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
| גורלך תפיל בתוכנו כיס אחד יהיה לכלנו | 14 |
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
| בני--אל-תלך בדרך אתם מנע רגלך מנתיבתם | 15 |
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
| כי רגליהם לרע ירוצו וימהרו לשפך-דם | 16 |
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
| כי-חנם מזרה הרשת-- בעיני כל-בעל כנף | 17 |
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
| והם לדמם יארבו יצפנו לנפשתם | 18 |
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
| כן--ארחות כל-בצע בצע את-נפש בעליו יקח | 19 |
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
| חכמות בחוץ תרנה ברחבות תתן קולה | 20 |
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
| בראש המיות תקרא בפתחי שערים בעיר--אמריה תאמר | 21 |
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
| עד-מתי פתים-- תאהבו-פתי ולצים--לצון חמדו להם וכסילים ישנאו-דעת | 22 |
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
| תשובו לתוכחתי הנה אביעה לכם רוחי אודיעה דברי אתכם | 23 |
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
| יען קראתי ותמאנו נטיתי ידי ואין מקשיב | 24 |
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
| ותפרעו כל-עצתי ותוכחתי לא אביתם | 25 |
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
| גם-אני באידכם אשחק אלעג בבא פחדכם | 26 |
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
| בבא כשאוה (כשואה) פחדכם-- ואידכם כסופה יאתה בבא עליכם צרה וצוקה | 27 |
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
| אז יקראנני ולא אענה ישחרנני ולא ימצאנני | 28 |
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
| תחת כי-שנאו דעת ויראת יהוה לא בחרו | 29 |
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
| לא-אבו לעצתי נאצו כל-תוכחתי | 30 |
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
| ויאכלו מפרי דרכם וממעצתיהם ישבעו | 31 |
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
| כי משובת פתים תהרגם ושלות כסילים תאבדם | 32 |
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
| ושמע לי ישכן-בטח ושאנן מפחד רעה | 33 |
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
