< מִשְׁלֵי 4 >
שמעו בנים מוסר אב והקשיבו לדעת בינה | 1 |
Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
כי לקח טוב נתתי לכם תורתי אל-תעזבו | 2 |
бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
כי-בן הייתי לאבי רך ויחיד לפני אמי | 3 |
бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
וירני--ויאמר לי יתמך-דברי לבך שמר מצותי וחיה | 4 |
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
קנה חכמה קנה בינה אל-תשכח ואל-תט מאמרי-פי | 5 |
Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
אל-תעזבה ותשמרך אהבה ותצרך | 6 |
не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
ראשית חכמה קנה חכמה ובכל-קנינך קנה בינה | 7 |
Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
סלסלה ותרוממך תכבדך כי תחבקנה | 8 |
Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
תתן לראשך לוית-חן עטרת תפארת תמגנך | 9 |
вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
שמע בני וקח אמרי וירבו לך שנות חיים | 10 |
Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
בדרך חכמה הריתיך הדרכתיך במעגלי-ישר | 11 |
дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
בלכתך לא-יצר צעדך ואם-תרוץ לא תכשל | 12 |
коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
החזק במוסר אל-תרף נצרה כי-היא חייך | 13 |
Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
בארח רשעים אל-תבא ואל-תאשר בדרך רעים | 14 |
На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
פרעהו אל-תעבר-בו שטה מעליו ועבר | 15 |
покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
כי לא ישנו אם-לא ירעו ונגזלה שנתם אם-לא יכשולו (יכשילו) | 16 |
бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
כי לחמו לחם רשע ויין חמסים ישתו | 17 |
Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
וארח צדיקים כאור נגה הולך ואור עד-נכון היום | 18 |
А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
דרך רשעים כאפלה לא ידעו במה יכשלו | 19 |
Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
בני לדברי הקשיבה לאמרי הט-אזנך | 20 |
Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
אל-יליזו מעיניך שמרם בתוך לבבך | 21 |
Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
כי-חיים הם למצאיהם ולכל-בשרו מרפא | 22 |
Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
מכל-משמר נצר לבך כי-ממנו תוצאות חיים | 23 |
Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
הסר ממך עקשות פה ולזות שפתים הרחק ממך | 24 |
Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
עיניך לנכח יביטו ועפעפיך יישרו נגדך | 25 |
Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
פלס מעגל רגלך וכל-דרכיך יכנו | 26 |
Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
אל-תט-ימין ושמאול הסר רגלך מרע | 27 |
не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!