< מִשְׁלֵי 31 >

דברי למואל מלך-- משא אשר-יסרתו אמו 1
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
מה-ברי ומה-בר-בטני ומה בר-נדרי 2
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
אל-תתן לנשים חילך ודרכיך למחות מלכין 3
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
אל למלכים למואל--אל למלכים שתו-יין ולרוזנים או (אי) שכר 4
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
פן-ישתה וישכח מחקק וישנה דין כל-בני-עני 5
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
תנו-שכר לאובד ויין למרי נפש 6
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
ישתה וישכח רישו ועמלו לא יזכר-עוד 7
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
פתח-פיך לאלם אל-דין כל-בני חלוף 8
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
פתח-פיך שפט-צדק ודין עני ואביון 9
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
אשת-חיל מי ימצא ורחק מפנינים מכרה 10
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
בטח בה לב בעלה ושלל לא יחסר 11
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
גמלתהו טוב ולא-רע-- כל ימי חייה 12
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
דרשה צמר ופשתים ותעש בחפץ כפיה 13
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
היתה כאניות סוחר ממרחק תביא לחמה 14
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
ותקם בעוד לילה--ותתן טרף לביתה וחק לנערתיה 15
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
זממה שדה ותקחהו מפרי כפיה נטע (נטעה) כרם 16
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
חגרה בעוז מתניה ותאמץ זרועתיה 17
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
טעמה כי-טוב סחרה לא-יכבה בליל (בלילה) נרה 18
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
ידיה שלחה בכישור וכפיה תמכו פלך 19
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
כפה פרשה לעני וידיה שלחה לאביון 20
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
לא-תירא לביתה משלג כי כל-ביתה לבש שנים 21
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
מרבדים עשתה-לה שש וארגמן לבושה 22
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
נודע בשערים בעלה בשבתו עם-זקני-ארץ 23
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
סדין עשתה ותמכר וחגור נתנה לכנעני 24
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
עז-והדר לבושה ותשחק ליום אחרון 25
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
פיה פתחה בחכמה ותורת חסד על-לשונה 26
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
צופיה הילכות (הליכות) ביתה ולחם עצלות לא תאכל 27
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
קמו בניה ויאשרוה בעלה ויהללה 28
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
רבות בנות עשו חיל ואת עלית על-כלנה 29
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
שקר החן והבל היפי אשה יראת-יהוה היא תתהלל 30
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
תנו-לה מפרי ידיה ויהללוה בשערים מעשיה 31
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“

< מִשְׁלֵי 31 >