< במדבר 25 >
וישב ישראל בשטים ויחל העם לזנות אל בנות מואב | 1 |
І осівся Ізра́їль у Шіттімі, і наро́д зачав ходити на розпусту до моавських дочо́к,
ותקראן לעם לזבחי אלהיהן ויאכל העם וישתחוו לאלהיהן | 2 |
а вони заклика́ли народ до жертов їхнім богам, — і народ їв та вклонявся богам їхнім.
ויצמד ישראל לבעל פעור ויחר אף יהוה בישראל | 3 |
І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля.
ויאמר יהוה אל משה קח את כל ראשי העם והוקע אותם ליהוה נגד השמש וישב חרון אף יהוה מישראל | 4 |
І сказав Господь до Мойсея: „Візьми всіх голів наро́ду, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відве́рнеться палючий Господній гнів від Ізраїля“.
ויאמר משה אל שפטי ישראל הרגו איש אנשיו הנצמדים לבעל פעור | 5 |
І сказав Мойсей до Ізраїлевих су́ддів: „Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала“.
והנה איש מבני ישראל בא ויקרב אל אחיו את המדינית לעיני משה ולעיני כל עדת בני ישראל והמה בכים פתח אהל מועד | 6 |
Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіяні́тянку на оча́х Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту.
וירא פינחס בן אלעזר בן אהרן הכהן ויקם מתוך העדה ויקח רמח בידו | 7 |
І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посе́ред громади, і взяв списа́ в свою руку.
ויבא אחר איש ישראל אל הקבה וידקר את שניהם--את איש ישראל ואת האשה אל קבתה ותעצר המגפה מעל בני ישראל | 8 |
І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до сере́дини ме́шкання, та й пробив їх обох — ізра́їльтянина та ту жінку, — аж через її черево. І була́ стримана поразка Ізраїлевих синів.
ויהיו המתים במגפה--ארבעה ועשרים אלף | 9 |
І померло в поразці двадцять і чотири тисячі.
וידבר יהוה אל משה לאמר | 10 |
І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
פינחס בן אלעזר בן אהרן הכהן השיב את חמתי מעל בני ישראל בקנאו את קנאתי בתוכם ולא כליתי את בני ישראל בקנאתי | 11 |
„Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона, відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горли́вості.
לכן אמר הנני נתן לו את בריתי שלום | 12 |
Тому́ скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир.
והיתה לו ולזרעו אחריו ברית כהנת עולם--תחת אשר קנא לאלהיו ויכפר על בני ישראל | 13 |
І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного свяще́нства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів“.
ושם איש ישראל המכה אשר הכה את המדינית--זמרי בן סלוא נשיא בית אב לשמעני | 14 |
А ймення забитого Ізраїлевого мужа, що був забитий з тією мідіяні́тянкою, — Зімрі, син Салу, начальник ба́тькового дому Симеона.
ושם האשה המכה המדינית כזבי בת צור ראש אמות בית אב במדין הוא | 15 |
І ім'я́ тієї забитої мідіяні́тської жінки — Козбі, дочка Цура, що був головою племен батькового дому в Мідіяні.
וידבר יהוה אל משה לאמר | 16 |
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
צרור את המדינים והכיתם אותם | 17 |
„Нена́видіти мідіянітів, і бу́дете їх забивати!
כי צררים הם לכם בנכליהם אשר נכלו לכם על דבר פעור ועל דבר כזבי בת נשיא מדין אחתם המכה ביום המגפה על דבר פעור | 18 |
Бож вони нена́видять вас у своїх пі́дступах, що зво́дили вас через Пеора, і через Козбі, дочку мідіяні́тського начальника, сестру їх, забиту дня поразки за Пеора. І сталося по пора́зці,