איכה 5
| זכר יהוה מה היה לנו הביט (הביטה) וראה את חרפתנו | 1 |
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
| נחלתנו נהפכה לזרים בתינו לנכרים | 2 |
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
| יתומים היינו אין (ואין) אב אמתינו כאלמנות | 3 |
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
| מימינו בכסף שתינו עצינו במחיר יבאו | 4 |
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
| על צוארנו נרדפנו יגענו לא (ולא) הונח לנו | 5 |
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
| מצרים נתנו יד אשור לשבע לחם | 6 |
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
| אבתינו חטאו אינם (ואינם) אנחנו (ואנחנו) עונתיהם סבלנו | 7 |
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
| עבדים משלו בנו פרק אין מידם | 8 |
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
| בנפשנו נביא לחמנו מפני חרב המדבר | 9 |
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
| עורנו כתנור נכמרו מפני זלעפות רעב | 10 |
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
| נשים בציון ענו בתלת בערי יהודה | 11 |
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
| שרים בידם נתלו פני זקנים לא נהדרו | 12 |
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
| בחורים טחון נשאו ונערים בעץ כשלו | 13 |
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
| זקנים משער שבתו בחורים מנגינתם | 14 |
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
| שבת משוש לבנו נהפך לאבל מחלנו | 15 |
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
| נפלה עטרת ראשנו אוי נא לנו כי חטאנו | 16 |
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
| על זה היה דוה לבנו--על אלה חשכו עינינו | 17 |
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
| על הר ציון ששמם שועלים הלכו בו | 18 |
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
| אתה יהוה לעולם תשב כסאך לדור ודור | 19 |
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
| למה לנצח תשכחנו תעזבנו לארך ימים | 20 |
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
| השיבנו יהוה אליך ונשוב (ונשובה) חדש ימינו כקדם | 21 |
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
| כי אם מאס מאסתנו קצפת עלינו עד מאד | 22 |
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
