איוב 7
| הלא-צבא לאנוש על- (עלי-) ארץ וכימי שכיר ימיו | 1 |
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
| כעבד ישאף-צל וכשכיר יקוה פעלו | 2 |
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
| כן הנחלתי לי ירחי-שוא ולילות עמל מנו-לי | 3 |
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
| אם-שכבתי-- ואמרתי מתי אקום ומדד-ערב ושבעתי נדדים עדי-נשף | 4 |
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
| לבש בשרי רמה וגיש (וגוש) עפר עורי רגע וימאס | 5 |
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
| ימי קלו מני-ארג ויכלו באפס תקוה | 6 |
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
| זכר כי-רוח חיי לא-תשוב עיני לראות טוב | 7 |
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
| לא-תשורני עין ראי עיניך בי ואינני | 8 |
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
| כלה ענן וילך כן יורד שאול לא יעלה (Sheol h7585) | 9 |
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить, (Sheol h7585)
| לא-ישוב עוד לביתו ולא-יכירנו עוד מקמו | 10 |
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
| גם-אני לא אחשך-פי אדברה בצר רוחי אשיחה במר נפשי | 11 |
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
| הים-אני אם-תנין כי-תשים עלי משמר | 12 |
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
| כי-אמרתי תנחמני ערשי ישא בשיחי משכבי | 13 |
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
| וחתתני בחלמות ומחזינות תבעתני | 14 |
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
| ותבחר מחנק נפשי מות מעצמותי | 15 |
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
| מאסתי לא-לעלם אחיה חדל ממני כי-הבל ימי | 16 |
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
| מה-אנוש כי תגדלנו וכי-תשית אליו לבך | 17 |
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
| ותפקדנו לבקרים לרגעים תבחננו | 18 |
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
| כמה לא-תשעה ממני לא-תרפני עד-בלעי רקי | 19 |
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
| חטאתי מה אפעל לך-- נצר האדם למה שמתני למפגע לך ואהיה עלי למשא | 20 |
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
| ומה לא-תשא פשעי-- ותעביר את-עוני כי-עתה לעפר אשכב ושחרתני ואינני | 21 |
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
