איוב 41
| תמשך לויתן בחכה ובחבל תשקיע לשנו | 1 |
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
| התשים אגמן באפו ובחוח תקב לחיו | 2 |
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
| הירבה אליך תחנונים אם-ידבר אליך רכות | 3 |
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
| היכרת ברית עמך תקחנו לעבד עולם | 4 |
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
| התשחק-בו כצפור ותקשרנו לנערותיך | 5 |
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
| יכרו עליו חברים יחצוהו בין כנענים | 6 |
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
| התמלא בשכות עורו ובצלצל דגים ראשו | 7 |
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
| שים-עליו כפך זכר מלחמה אל-תוסף | 8 |
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
| הן-תחלתו נכזבה הגם אל-מראיו יטל | 9 |
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
| לא-אכזר כי יעורנו ומי הוא לפני יתיצב | 10 |
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
| מי הקדימני ואשלם תחת כל-השמים לי-הוא | 11 |
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
| לא- (לו-) אחריש בדיו ודבר-גבורות וחין ערכו | 12 |
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
| מי-גלה פני לבושו בכפל רסנו מי יבוא | 13 |
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
| דלתי פניו מי פתח סביבות שניו אימה | 14 |
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
| גאוה אפיקי מגנים סגור חותם צר | 15 |
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
| אחד באחד יגשו ורוח לא-יבא ביניהם | 16 |
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
| איש-באחיהו ידבקו יתלכדו ולא יתפרדו | 17 |
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
| עטישתיו תהל אור ועיניו כעפעפי-שחר | 18 |
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
| מפיו לפידים יהלכו כידודי אש יתמלטו | 19 |
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
| מנחיריו יצא עשן-- כדוד נפוח ואגמן | 20 |
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
| נפשו גחלים תלהט ולהב מפיו יצא | 21 |
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
| בצוארו ילין עז ולפניו תדוץ דאבה | 22 |
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
| מפלי בשרו דבקו יצוק עליו בל-ימוט | 23 |
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
| לבו יצוק כמו-אבן ויצוק כפלח תחתית | 24 |
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
| משתו יגורו אלים משברים יתחטאו | 25 |
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
| משיגהו חרב בלי תקום חנית מסע ושריה | 26 |
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
| יחשב לתבן ברזל לעץ רקבון נחושה | 27 |
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
| לא-יבריחנו בן-קשת לקש נהפכו-לו אבני-קלע | 28 |
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
| כקש נחשבו תותח וישחק לרעש כידון | 29 |
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
| תחתיו חדודי חרש ירפד חרוץ עלי-טיט | 30 |
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
| ירתיח כסיר מצולה ים ישים כמרקחה | 31 |
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
| אחריו יאיר נתיב יחשב תהום לשיבה | 32 |
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
| אין-על-עפר משלו העשו לבלי-חת | 33 |
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
| את-כל-גבה יראה הוא מלך על-כל-בני-שחץ | 34 |
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
