איוב 30
| ועתה שחקו עלי-- צעירים ממני לימים אשר-מאסתי אבותם-- לשית עם-כלבי צאני | 1 |
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
| גם-כח ידיהם למה לי עלימו אבד כלח | 2 |
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
| בחסר ובכפן גלמוד הערקים ציה--אמש שואה ומשאה | 3 |
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
| הקטפים מלוח עלי-שיח ושרש רתמים לחמם | 4 |
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
| מן-גו יגרשו יריעו עלימו כגנב | 5 |
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
| בערוץ נחלים לשכן חרי עפר וכפים | 6 |
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
| בין-שיחים ינהקו תחת חרול יספחו | 7 |
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
| בני-נבל גם-בני בלי-שם-- נכאו מן-הארץ | 8 |
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
| ועתה נגינתם הייתי ואהי להם למלה | 9 |
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
| תעבוני רחקו מני ומפני לא-חשכו רק | 10 |
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
| כי-יתרו (יתרי) פתח ויענני ורסן מפני שלחו | 11 |
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
| על-ימין פרחח יקומו רגלי שלחו ויסלו עלי ארחות אידם | 12 |
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
| נתסו נתיבתי להותי יעילו לא עזר למו | 13 |
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
| כפרץ רחב יאתיו תחת שאה התגלגלו | 14 |
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
| ההפך עלי בלהות תרדף כרוח נדבתי וכעב עברה ישעתי | 15 |
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
| ועתה--עלי תשתפך נפשי יאחזוני ימי-עני | 16 |
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
| לילה--עצמי נקר מעלי וערקי לא ישכבון | 17 |
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
| ברב-כח יתחפש לבושי כפי כתנתי יאזרני | 18 |
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
| הרני לחמר ואתמשל כעפר ואפר | 19 |
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
| אשוע אליך ולא תענני עמדתי ותתבנן בי | 20 |
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
| תהפך לאכזר לי בעצם ידך תשטמני | 21 |
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
| תשאני אל-רוח תרכיבני ותמגגני תשוה (תשיה) | 22 |
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
| כי-ידעתי מות תשיבני ובית מועד לכל-חי | 23 |
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
| אך לא-בעי ישלח-יד אם-בפידו להן שוע | 24 |
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
| אם-לא בכיתי לקשה-יום עגמה נפשי לאביון | 25 |
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
| כי טוב קויתי ויבא רע ואיחלה לאור ויבא אפל | 26 |
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
| מעי רתחו ולא-דמו קדמני ימי-עני | 27 |
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
| קדר הלכתי בלא חמה קמתי בקהל אשוע | 28 |
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
| אח הייתי לתנים ורע לבנות יענה | 29 |
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
| עורי שחר מעלי ועצמי-חרה מני-חרב | 30 |
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
| ויהי לאבל כנרי ועגבי לקול בכים | 31 |
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
