< איוב 18 >
І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
עד-אנה תשימון קנצי למלין תבינו ואחר נדבר | 2 |
„Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!
מדוע נחשבנו כבהמה נטמינו בעיניכם | 3 |
Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?
טרף נפשו באפו הלמענך תעזב ארץ ויעתק-צור ממקמו | 4 |
О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?
גם אור רשעים ידעך ולא-יגה שביב אשו | 5 |
Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:
אור חשך באהלו ונרו עליו ידעך | 6 |
його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,
יצרו צעדי אונו ותשליכהו עצתו | 7 |
стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!
כי-שלח ברשת ברגליו ועל-שבכה יתהלך | 8 |
Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
יאחז בעקב פח יחזק עליו צמים | 9 |
пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —
טמון בארץ חבלו ומלכדתו עלי נתיב | 10 |
на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.
סביב בעתהו בלהות והפיצהו לרגליו | 11 |
Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.
יהי-רעב אנו ואיד נכון לצלעו | 12 |
Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.
יאכל בדי עורו יאכל בדיו בכור מות | 13 |
Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.
ינתק מאהלו מבטחו ותצעדהו למלך בלהות | 14 |
Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...
תשכון באהלו מבלי-לו יזרה על-נוהו גפרית | 15 |
Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.
מתחת שרשיו יבשו וממעל ימל קצירו | 16 |
Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.
זכרו-אבד מני-ארץ ולא-שם לו על-פני-חוץ | 17 |
Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.
יהדפהו מאור אל-חשך ומתבל ינדהו | 18 |
Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.
לא נין לו ולא-נכד בעמו ואין שריד במגוריו | 19 |
У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.
על-יומו נשמו אחרנים וקדמנים אחזו שער | 20 |
На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...
אך-אלה משכנות עול וזה מקום לא-ידע-אל | 21 |
Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“