איוב 14
| אדם ילוד אשה-- קצר ימים ושבע-רגז | 1 |
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
| כציץ יצא וימל ויברח כצל ולא יעמוד | 2 |
вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
| אף-על-זה פקחת עינך ואתי תביא במשפט עמך | 3 |
І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
| מי-יתן טהור מטמא-- לא אחד | 4 |
Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
| אם חרוצים ימיו--מספר-חדשיו אתך חקו עשית ולא יעבר | 5 |
Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
| שעה מעליו ויחדל-- עד-ירצה כשכיר יומו | 6 |
відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
| כי יש לעץ תקוה אם-יכרת ועוד יחליף וינקתו לא תחדל | 7 |
Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
| אם-יזקין בארץ שרשו ובעפר ימות גזעו | 8 |
якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
| מריח מים יפרח ועשה קציר כמו-נטע | 9 |
то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
| וגבר ימות ויחלש ויגוע אדם ואיו | 10 |
А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
| אזלו-מים מני-ים ונהר יחרב ויבש | 11 |
Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
| ואיש שכב ולא-יקום עד-בלתי שמים לא יקיצו ולא-יערו משנתם | 12 |
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
| מי יתן בשאול תצפנני-- תסתירני עד-שוב אפך תשית לי חק ותזכרני (Sheol h7585) | 13 |
О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
| אם-ימות גבר היחיה כל-ימי צבאי איחל-- עד-בוא חליפתי | 14 |
Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
| תקרא ואנכי אענך למעשה ידיך תכסף | 15 |
Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
| כי-עתה צעדי תספור לא-תשמר על-חטאתי | 16 |
бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
| חתם בצרור פשעי ותטפל על-עוני | 17 |
провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
| ואולם הר-נופל יבול וצור יעתק ממקמו | 18 |
Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
| אבנים שחקו מים-- תשטף-ספיחיה עפר-ארץ ותקות אנוש האבדת | 19 |
каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
| תתקפהו לנצח ויהלך משנה פניו ותשלחהו | 20 |
Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
| יכבדו בניו ולא ידע ויצערו ולא-יבין למו | 21 |
Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
| אך-בשרו עליו יכאב ונפשו עליו תאבל | 22 |
Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
