איוב 11
| ויען צפר הנעמתי ויאמר | 1 |
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
| הרב דברים לא יענה ואם-איש שפתים יצדק | 2 |
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
| בדיך מתים יחרישו ותלעג ואין מכלם | 3 |
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
| ותאמר זך לקחי ובר הייתי בעיניך | 4 |
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
| ואולם--מי יתן אלוה דבר ויפתח שפתיו עמך | 5 |
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
| ויגד-לך תעלמות חכמה-- כי-כפלים לתושיה ודע-- כי-ישה לך אלוה מעונך | 6 |
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
| החקר אלוה תמצא אם עד-תכלית שדי תמצא | 7 |
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
| גבהי שמים מה-תפעל עמקה משאול מה-תדע (Sheol h7585) | 8 |
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
| ארכה מארץ מדה ורחבה מני-ים | 9 |
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
| אם-יחלף ויסגיר ויקהיל ומי ישיבנו | 10 |
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
| כי-הוא ידע מתי-שוא וירא-און ולא יתבונן | 11 |
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
| ואיש נבוב ילבב ועיר פרא אדם יולד | 12 |
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
| אם-אתה הכינות לבך ופרשת אליו כפיך | 13 |
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
| אם-און בידך הרחיקהו ואל-תשכן באהליך עולה | 14 |
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
| כי-אז תשא פניך ממום והיית מצק ולא תירא | 15 |
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
| כי-אתה עמל תשכח כמים עברו תזכר | 16 |
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
| ומצהרים יקום חלד תעפה כבקר תהיה | 17 |
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
| ובטחת כי-יש תקוה וחפרת לבטח תשכב | 18 |
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
| ורבצת ואין מחריד וחלו פניך רבים | 19 |
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
| ועיני רשעים תכלינה ומנוס אבד מנהם ותקותם מפח-נפש | 20 |
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
