איוב 10

1 נקטה נפשי בחיי אעזבה עלי שיחי אדברה במר נפשי

Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!

2 אמר אל-אלוה אל-תרשיעני הודיעני על מה-תריבני

Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

3 הטוב לך כי תעשק--כי-תמאס יגיע כפיך ועל-עצת רשעים הופעת

Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?

4 העיני בשר לך אם-כראות אנוש תראה

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?

5 הכימי אנוש ימיך אם-שנותיך כימי גבר

Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,

6 כי-תבקש לעוני ולחטאתי תדרוש

що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,

7 על-דעתך כי-לא ארשע ואין מידך מציל

хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?

8 ידיך עצבוני ויעשוני יחד סביב ותבלעני

Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.

9 זכר-נא כי-כחמר עשיתני ואל-עפר תשיבני

Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.

10 הלא כחלב תתיכני וכגבנה תקפיאני

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?

11 עור ובשר תלבישני ובעצמות וגידים תשככני

Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

12 חיים וחסד עשית עמדי ופקדתך שמרה רוחי

Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

13 ואלה צפנת בלבבך ידעתי כי-זאת עמך

А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:

14 אם-חטאתי ושמרתני ומעוני לא תנקני

якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

15 אם רשעתי אללי לי-- וצדקתי לא-אשא ראשי שבע קלון וראה עניי

Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!

16 ויגאה כשחל תצודני ותשב תתפלא-בי

А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:

17 תחדש עדיך נגדי ותרב כעשך עמדי חליפות וצבא עמי

поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.

18 ולמה מרחם הצאתני אגוע ועין לא-תראני

І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,

19 כאשר לא-הייתי אהיה מבטן לקבר אובל

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.

20 הלא-מעט ימי יחדל (וחדל) ישית (ושית) ממני ואבליגה מעט

Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,

21 בטרם אלך ולא אשוב-- אל-ארץ חשך וצלמות

поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,

22 ארץ עפתה כמו אפל--צלמות ולא סדרים ותפע כמו-אפל

до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.