ישעה 33
| הוי שודד ואתה לא שדוד ובוגד ולא בגדו בו כהתמך שודד תושד כנלתך לבגד יבגדו בך | 1 |
Горе тобі, що пусто́шиш, хоч сам не спусто́шений, тобі, що грабу́єш, хоч тебе й не грабо́вано! Коли ти пусто́шити скінчи́ш, — опусто́шений будеш, коли грабува́ти скінчи́ш, тебе пограбу́ють.
| יהוה חננו לך קוינו היה זרעם לבקרים אף ישועתנו בעת צרה | 2 |
Господи, змилуйсь над нами, — на Тебе наді́ємось ми! Будь їхнім раме́ном щоранку та в час у́тиску нашим спасі́нням!
| מקול המון נדדו עמים מרוממתך נפצו גוים | 3 |
Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого виви́щення розпоро́шаться люди.
| ואסף שללכם אסף החסיל--כמשק גבים שקק בו | 4 |
І ваша здобич збереться, як збирають тих ко́ників, як літає ота сарана́, — так кидатись будуть на неї.
| נשגב יהוה כי שכן מרום מלא ציון משפט וצדקה | 5 |
Величний Господь, бо на височині́ пробува́є; Він напо́внив Сіон правосу́ддям та правдою.
| והיה אמונת עתיך חסן ישועת חכמת ודעת יראת יהוה היא אוצרו | 6 |
І буде безпека за ча́су твого, щедро́та спасі́ння, мудрости та пізна́ння. Страх Господній — бу́де він ска́рбом його́.
| הן אראלם צעקו חצה מלאכי שלום מר יבכיון | 7 |
Тож по вулицях їхні хоро́брі кричать, гірко плачуть прові́сники миру.
| נשמו מסלות שבת עבר ארח הפר ברית מאס ערים לא חשב אנוש | 8 |
Биті дороги поро́жніми стали, нема мандрівця́ на дорозі! Він зламав заповіта, знева́жив міста́, злегковажив люди́ну.
| אבל אמללה ארץ החפיר לבנון קמל היה השרון כערבה ונער בשן וכרמל | 9 |
Сумує та слабне земля, засоро́мився й в'яне Лива́н, став Саро́н немов пу́ща, Баша́н та Карме́л своє листя зрони́ли.
| עתה אקום יאמר יהוה עתה ארומם--עתה אנשא | 10 |
Нині воскре́сну, говорить Госпо́дь, нині просла́влюсь, нині буду возне́сений!
| תהרו חשש תלדו קש רוחכם אש תאכלכם | 11 |
Заваготі́єте сіном, стерню́ ви породите; дух ваш — огонь, який вас пожере́.
| והיו עמים משרפות שיד קוצים כסוחים באש יצתו | 12 |
І стануть наро́ди за місце палі́ння вапна́, за терни́ну потя́ту, і будуть огнем вони спа́лені.
| שמעו רחוקים אשר עשיתי ודעו קרובים גברתי | 13 |
Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі́, Мою силу!
| פחדו בציון חטאים אחזה רעדה חנפים מי יגור לנו אש אוכלה--מי יגור לנו מוקדי עולם | 14 |
Затривожились грішні в Сіоні, і тре́пет безбожних обняв. „Хто з нас ме́шкатиме при жеру́щім огні? Хто з нас ме́шкати буде при вічному огнищі?“
| הלך צדקות ודבר מישרים מאס בבצע מעשקות נער כפיו מתמך בשחד אטם אזנו משמע דמים ועצם עיניו מראות ברע | 15 |
Хто хо́дить у правді й говорить правдиве, хто бри́диться зи́ском насилля, хто долоні свої випоро́жнює, щоб хабара́ не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопроли́ття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла, —
| הוא מרומים ישכן מצדות סלעים משגבו לחמו נתן מימיו נאמנים | 16 |
той перебуватиме на високо́стях, ске́льні твердині — його недоступна оселя, його хліб буде да́ний йому, вода йому за́вжди запе́внена!
| מלך ביפיו תחזינה עיניך תראינה ארץ מרחקים | 17 |
Твої очі побачать Царя в Його пишній красі́, будуть бачити землю далеку.
| לבך יהגה אימה איה ספר איה שקל איה ספר את המגדלים | 18 |
Твоє серце розду́мувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчи́слює ба́шти?
| את עם נועז לא תראה עם עמקי שפה משמוע נלעג לשון אין בינה | 19 |
Уже не побачиш наро́ду зухвалого, народу глибокомо́вного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязи́кого, якого не можна було б зрозуміти.
| חזה ציון קרית מועדנו עיניך תראינה ירושלם נוה שאנן אהל בל יצען בל יסע יתדתיו לנצח וכל חבליו בל ינתקו | 20 |
Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібра́нь, — очі твої вгледять Єрусалим, мешка́ння спокійне, скинію ту незруши́му, — кі́лля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.
| כי אם שם אדיר יהוה לנו מקום נהרים יארים רחבי ידים בל תלך בו אני שיט וצי אדיר לא יעברנו | 21 |
Бо вели́чний Господь для нас тільки ота́м, — місце потоків й просто́рих річо́к, — не ходить по ньому весло́вий байда́к, і міцни́й корабе́ль не пере́йде його.
| כי יהוה שפטנו יהוה מחקקנו יהוה מלכנו הוא יושיענו | 22 |
Бо Господь — наш суддя, Господь законода́вець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе́!
| נטשו חבליך בל יחזקו כן תרנם בל פרשו נס אז חלק עד שלל מרבה פסחים בזזו בז | 23 |
Опустилися шну́ри твої, не зміцня́ють підва́лини що́гли своєї, вітри́л не натягують. Тоді будуть ділити награбо́вану здо́бич, і навіть криві грабува́тимуть.
| ובל יאמר שכן חליתי העם הישב בה נשא עון | 24 |
І не скаже мешка́нець „Я хворий!“І про́щені будуть провини наро́ду, що в ньому живе.
