בראשית 8

1 ויזכר אלהים את נח ואת כל החיה ואת כל הבהמה אשר אתו בתבה ויעבר אלהים רוח על הארץ וישכו המים

І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.

2 ויסכרו מעינת תהום וארבת השמים ויכלא הגשם מן השמים

І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.

3 וישבו המים מעל הארץ הלוך ושוב ויחסרו המים--מקצה חמשים ומאת יום

І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.

4 ותנח התבה בחדש השביעי בשבעה עשר יום לחדש על הרי אררט

А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

5 והמים היו הלוך וחסור עד החדש העשירי בעשירי באחד לחדש נראו ראשי ההרים

І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

6 ויהי מקץ ארבעים יום ויפתח נח את חלון התבה אשר עשה

І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

7 וישלח את הערב ויצא יצוא ושוב עד יבשת המים מעל הארץ

І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

8 וישלח את היונה מאתו--לראות הקלו המים מעל פני האדמה

І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.

9 ולא מצאה היונה מנוח לכף רגלה ותשב אליו אל התבה--כי מים על פני כל הארץ וישלח ידו ויקחה ויבא אתה אליו אל התבה

Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

10 ויחל עוד שבעת ימים אחרים ויסף שלח את היונה מן התבה

І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

11 ותבא אליו היונה לעת ערב והנה עלה זית טרף בפיה וידע נח כי קלו המים מעל הארץ

І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

12 וייחל עוד שבעת ימים אחרים וישלח את היונה ולא יספה שוב אליו עוד

І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

13 ויהי באחת ושש מאות שנה בראשון באחד לחדש חרבו המים מעל הארץ ויסר נח את מכסה התבה וירא והנה חרבו פני האדמה

І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

14 ובחדש השני בשבעה ועשרים יום לחדש--יבשה הארץ

А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.

15 וידבר אלהים אל נח לאמר

І промовив Ноєві Господь, кажучи:

16 צא מן התבה--אתה ואשתך ובניך ונשי בניך אתך

„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

17 כל החיה אשר אתך מכל בשר בעוף ובבהמה ובכל הרמש הרמש על הארץ--הוצא (היצא) אתך ושרצו בארץ ופרו ורבו על הארץ

Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.

18 ויצא נח ובניו ואשתו ונשי בניו אתו

І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

19 כל החיה כל הרמש וכל העוף כל רומש על הארץ--למשפחתיהם יצאו מן התבה

Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.

20 ויבן נח מזבח ליהוה ויקח מכל הבהמה הטהרה ומכל העוף הטהור ויעל עלת במזבח

І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.

21 וירח יהוה את ריח הניחח ויאמר יהוה אל לבו לא אסף לקלל עוד את האדמה בעבור האדם כי יצר לב האדם רע מנעריו ולא אסף עוד להכות את כל חי כאשר עשיתי

І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

22 עד כל ימי הארץ זרע וקציר וקר וחם וקיץ וחרף ויום ולילה--לא ישבתו

Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“

A Dove is Sent Forth from the Ark