יחזקאל 19
| ואתה שא קינה אל נשיאי ישראל | 1 |
А ти пісню жало́бну здійми про князі́в Ізраїлевих,
| ואמרת מה אמך לביא בין אריות רבצה בתוך כפרים רבתה גוריה | 2 |
та й скажи: Яка твоя мати леви́ця: Лягла поміж ле́вів, серед левчукі́в вона ви́кохала левеня́т!
| ותעל אחד מגריה כפיר היה וילמד לטרף טרף אדם אכל | 3 |
І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала, левчуко́м воно стало, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!
| וישמעו אליו גוים בשחתם נתפש ויבאהו בחחים אל ארץ מצרים | 4 |
І по́хід розголоси́ли наро́ди на нього, в їхню яму він схо́плений був, і його в ланцюга́х до кра́ю єгипетського відвели́.
| ותרא כי נוחלה אבדה תקותה ותקח אחד מגריה כפיר שמתהו | 5 |
Як леви́ця побачила, що надаре́мно чекає, що пропала наді́я її, то взяла́ вона знову одне із своїх левеня́т, і вчинила його левчуко́м.
| ויתהלך בתוך אריות כפיר היה וילמד לטרף טרף אדם אכל | 6 |
І ходив він між ле́вами й став левчуко́м, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!
| וידע אלמנותיו ועריהם החריב ותשם ארץ ומלאה מקול שאגתו | 7 |
І він розбивав їхні пала́ти, і руйнував їхні міста́, і від голосу рику його остовпі́ла земля й що на ній!
| ויתנו עליו גוים סביב ממדינות ויפרשו עליו רשתם בשחתם נתפש | 8 |
Та пастку на нього поста́вили люди знавко́ла з округ, і свою сітку на нього розки́нули, — і він схо́плений був в їхню яму!
| ויתנהו בסוגר בחחים ויבאהו אל מלך בבל יבאהו במצדות למען לא ישמע קולו עוד אל הרי ישראל | 9 |
І кинули в клітку його́ в ланцюга́х, і його відвели́ до царя вавилонського, і в тверди́ню його запрото́рили, щоб голос його вже не чувся на го́рах Ізраїлевих.
| אמך כגפן בדמך על מים שתולה פריה וענפה היתה ממים רבים | 10 |
Твоя мати, як той виноград у винограднику, поса́дженому над водою, плодю́ча й гілля́ста була́ через во́ди великі.
| ויהיו לה מטות עז אל שבטי משלים ותגבה קומתו על בין עבתים וירא בגבהו ברב דליתיו | 11 |
І виросли пру́ття міцні́, й надавались на бе́рла воло́дарів, і височі́в між гуща́винами його зріст, — і він показався в своїй висоті́, у числе́нних галу́зках своїх!
| ותתש בחמה לארץ השלכה ורוח הקדים הוביש פריה התפרקו ויבשו מטה עזה אש אכלתהו | 12 |
Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена, і вітер зо сходу зсушив її плід, — полама́лися й повисиха́ли вони, а її міцний прут — огонь його зжер.
| ועתה שתולה במדבר בארץ ציה וצמא | 13 |
А тепер посадили її на пустині, у кра́ї сухому й безві́дному, —
| ותצא אש ממטה בדיה פריה אכלה ולא היה בה מטה עז שבט למשול קינה היא ותהי לקינה | 14 |
і вийшов огонь із прута́ її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцно́го пру́та, бе́рла на панува́ння. Це пісня жало́бна, і буде за пісню жало́би вона“.
