Mele a Solomona 4
1 A IA hoi, he nani kou, e ka'u mea i aloha'i, aia hoi, he nani kou; O kou mau maka, ua like me na maka manu nunu, Iloko o kou pale; Ua like kou lauoho me ko ka poe kao, I ko lakou noho ana ma ka mauna o Giliada.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!
2 Ua like kou mau niho me ka poe hipa i akoia, E hele mai ana, mai ka auau ana mai; Ua hanau palua lakou a pau, Aohe mea pa mawaena o lakou a pau.
Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,
3 Ua like kou mau lehelehe me ke kaula ulaula, A ua maikai kau olelo ana; E like me ka apana pomeraite, pela kou mau maka, Iloko o kou pale.
Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!
4 O kou a-i, ua like ia me ka halekiai o Davida, I kukuluia'i i hale kahiko kaua. Ua kau lakou malaila i hookahi tausani palekaua; He mau palekana lakou a pau no ka poe koa.
Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!
5 O ko'u mau waiu, ua like ia me na anetelope i hanau palua ia, E ai ana mawaena o na lilia.
Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.
6 A i ka wa oluolu o ka la, a auhee na aka, E hele au i ka mauna mura, a i ka puu libano.
Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.
7 He nani loa kou a pau, e ka'u mea i aloha'i, Aole ou wahi kina iki.
„Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!
8 E hele pu me au, mai Lebanona mai, e ka'u wahine, Me au pu, mai Lebanona mai, E nana mai ka piko mai o Amana, Mai ka piko mai o Sinera, a me Heremona, Mai ka lua mai o na liona, A mai ka mauna mai o na leopadi.
Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.
9 Ua hooeha mai oe i ko'u naau, e ko'u kaikuwahine, e ka'u wahine; Ua hooeha mai oe i ko'u naau me kekahi o kou mau maka, Me kekahi lei hoi o kou a-i.
Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!
10 Nani kou aloha, e ko'u kaikuwahine, e ka'u wahine! Maikai kou aloha mamua o ka waina, A me ke ala o kou mea kahinu, Mamua o na mea ala a pau loa.
Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“
11 O kou lehelehe, e ka'u wahine, ua haule ka meli malaila iho; Aia malalo iho o kou elelo, ka meli a me ka waiu; A o ke ala o kou kapa, Ua like ia me ke ala o Lebanona.
Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“
12 O ko'u kaikuwahine, o ka'u wahine, he kihapai ia i paa i ka pa, He kiowai i uhiia, he punawai hoi i kapiliia.
„Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.
13 O kou mau kawowo, o ke kihapai pomeraite no ia me na hua ono, O ke kupero me ka naredo:
Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,
14 O ka na naredo, a me ke keroko, a me ke kalamo, a me ke kinemona, Me na laau ala a pau, o ka mura a me ka aloe, Me na mea ala maikai a pau.
нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,
15 O ka punawai o na kihapai, o ka luawai o ka wai ola, A me na wai kahe mai Lebanona mai.
ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!
16 E ala mai, e ka makani kukulu akau, E ka makani kukulu hema, e hele mai; E pa mai i ko'u kihapai i moani aku kona mea ala. E komo mai, o ka'u mea i aloha'i iloko o kona kihapai, E ai ia i ka hua o kona kihapai.
„Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“
