< Zabura 95 >
1 Ku zo, bari mu rera don farin ciki ga Ubangiji; bari mu yi sowa da ƙarfi ga Dutsen cetonmu.
Прийдіть, заспіваємо радісно Господу, вигукнемо піднесено скелі спасіння нашого.
2 Bari mu zo gabansa da godiya mu rera gare shi da kiɗi da waƙa.
Прийдемо перед обличчя Його з подякою, піснями прославимо Його.
3 Gama Ubangiji Allah mai girma ne, babban Sarki a bisa dukan alloli.
Адже Господь – Бог великий і Цар могутніший від усіх богів.
4 A hannunsa ne zurfafan duniya suke, ƙwanƙolin dutse kuma nasa ne.
У руці Його глибини землі, і вершини гір належать Йому;
5 Teku nasa ne, gama shi ne ya yi shi, da hannuwansa kuma ya yi busasshiyar ƙasa.
море – Його, Він створив його, і суходіл Його руки утворили.
6 Ku zo, bari mu rusuna mu yi sujada, bari mu durƙusa a gaban Ubangiji Mahaliccinmu;
Прийдіть, поклонімося, впадемо долілиць, схилимо коліна перед Господом, Творцем нашим,
7 gama shi ne Allahnmu mu mutanen makiyayansa ne, garke kuwa a ƙarƙashin kulawarsa. Yau, in kuka ji muryarsa,
бо Він – наш Бог, а ми – народ Його пасовища, вівці, про яких Він піклується. Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,
8 “Kada ku taurare zukatanku kamar yadda kuka yi a Meriba, kamar yadda kuka yi a wancan rana a Massa a hamada,
не зачерствійте серцями вашими, як у Мериві, як було того дня у Массі в пустелі,
9 inda kakanninku suka gwada suka kuma jarraba ni, ko da yake sun ga abin da na yi.
де спокушали Мене предки ваші, випробовували Мене, хоча й бачили Моє діяння.
10 Shekara arba’in na yi fushi da wancan tsara; na ce, ‘Su mutane ne waɗanda zukatansu suka kauce, kuma ba su san hanyoyina ba.’
Сорок років дратував Мене цей рід, тоді сказав Я: «Вони народ, що блукає серцем, не знають шляхів Моїх.
11 Saboda haka na yi rantsuwa cikin fushina, ‘Ba za su taɓa shiga hutuna ba.’”
Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!»