Zabura 73
1 Zabura ta Asaf. Tabbatacce Allah mai alheri ne ga Isra’ila, ga waɗanda suke masu tsabta a zuciya.
Псалом Аса́фів.
2 Amma game da ni, ƙafafuna suna gab da yin santsi; tafin ƙafana ya yi kusan zamewa.
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 Gama na yi kishin masu girman kai sa’ad da na ga cin gaban da masu mugunta suke yi.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 Ba sa yin wata fama; jikunansu lafiya suke da kuma ƙarfi.
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 Ba sa shan wata wahalar da sauran mutane ke sha; ba su da damuwa irin na’yan adam.
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 Saboda girman kai ya zama musu abin wuya; tā da hankali ya zama musu riga.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Daga mugayen zukatansu laifi kan fito mugaye ƙulle-ƙullen da suke cikin zukatansu ba su da iyaka.
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 Suna ba’a, suna faɗin mugayen abubuwa; cikin girman kan suna barazana yin danniya.
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 Bakunansu na cewa sama na su ne, kuma harsunansu sun mallaki duniya.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Saboda haka mutanensu sun juya gare su suna kuma shan ruwa a yalwace.
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 Suna cewa, “Yaya Allah zai sani? Mafi Ɗaukaka yana da sani ne?”
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Ga yadda mugaye suke, kullum ba su da damuwa, arzikinsu yana ta ƙaruwa.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Tabbatacce a banza na bar zuciyata da tsabta; a banza na wanke hannuwa don nuna rashin laifi.
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 Dukan yini na sha annoba; an hukunta ni kowace safiya.
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 Da na ce, “Zan faɗa haka,” da na bashe’ya’yanka.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 Sa’ad da na yi ƙoƙari in gane wannan, sai ya zama danniya a gare ni
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 sai da na shiga wuri mai tsarki na Allah; sa’an nan na gane abin da ƙarshensu zai zama.
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Tabbatacce ka sa su a ƙasa mai santsi; ka jefar da su ga hallaka.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 Duba yadda suka hallaka farat ɗaya, razana ta share su gaba ɗaya!
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 Kamar yadda mafarki yake sa’ad da mutum ya farka, haka yake sa’ad da ka farka, ya Ubangiji, za ka rena su kamar almarai.
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 Sa’ad da zuciyata ta ɓaci hankalina kuma ya tashi,
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 na zama marar azanci da jahili; na zama kamar dabba a gabanka.
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Duk da haka kullum ina tare da kai; ka riƙe ni a hannun damana.
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 Ka bishe ni da shawararka, bayan haka kuma za ka kai ni cikin ɗaukaka.
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Wa nake da shi a sama in ba kai ba? Ba na kuma sha’awar kome a duniya in ban da kai.
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 Jikina da zuciyata za su iya raunana, amma Allah ne ƙarfin zuciyata da kuma rabona har abada.
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 Waɗanda suke nesa da kai za su hallaka; kakan hallaka dukan waɗanda suke maka rashin aminci.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 Amma game da ni, yana da kyau in kasance kusa da Allah. Na mai da Ubangiji Mai Iko Duka mafakata; zan yi shelar dukan ayyukanka.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
