Zabura 147
1 Yabi Ubangiji. Yana da kyau a rera yabai ga Allahnmu, abu mai daɗi ne daidai ne kuma a yabe shi!
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Ubangiji ya gina Urushalima; ya tattara kamammu na Isra’ilan da aka kai bauta.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Ya warkar da masu raunanar zuciya ya ɗaɗɗaura miyakunsu.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Ya lissafta yawan taurari ya kuma kira kowannensu da suna.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Shugabanmu mai girma ne mai iko duka; ganewarsa ba shi da iyaka.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Ubangiji yana kula da masu sauƙinkai yakan yar da mugaye a ƙasa.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Rera wa Ubangiji waƙar godiya; ku kada garaya ga Allahnmu.
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Ya rufe sararin sama da gizagizai; yana tanada wa duniya ruwan sama yana kuma sa ciyawa tă yi girma a kan tuddai.
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Yakan tanada wa shanu abinci da kuma saboda’ya’yan hankaki sa’ad da suka yi kira.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Jin daɗinsa ba ya a ƙarfin doki, balle farin cikinsa yă kasance a ƙafafun mutum;
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Ubangiji yakan yi farin ciki a waɗanda suke tsoronsa, waɗanda suke sa zuciya a ƙaunarsa marar ƙarewa.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Ki ɗaukaka Ubangiji, ya Urushalima; ki yabi Allahnki, ya Sihiyona.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Gama yana ƙarfafa ƙyamaren ƙofofinki yana kuma albarkace mutanenki a cikinki.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Yana ba da salama ga iyakokinki yana kuma ƙosar da ke da alkama mafi kyau.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Yana ba da umarninsa ga duniya; maganarsa tana tafiya da sauri.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Yana shimfiɗa ƙanƙara kamar ulu yă kuma watsar da hazo kamar toka.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Yana zuba ƙanƙara kamar ƙananan duwatsu. Wa zai iya jure wa sanyin da ya aiko?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Yakan aiki maganarsa ta kuwa narkar da su; yakan tā da iskarsa, ruwaye kuwa su gudu.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Ya bayyana maganarsa ga Yaƙub, dokokinsa da ƙa’idodinsa ga Isra’ila.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Bai yi wannan ga wata al’umma ba; ba su san dokokinsa ba. Yabi Ubangiji.
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
