Karin Magana 7
1 Ɗana, ka kiyaye kalmomina ka kuma ajiye umarnaina a cikinka.
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Ka kiyaye umarnaina za ka kuwa rayu; ka tsare koyarwata kamar ƙwayar idonka.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Ka daure su a yatsotsinka; ka rubuta su a allon zuciyarka.
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 Ka faɗa wa hikima, “Ke’yar’uwata ce,” ka kuma kira fahimi danginka;
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 za su kiyaye ka daga mazinaciya, daga mace marar aminci da kalmominta masu ɗaukan hankali.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 A tagar gidana na leƙa ta labule mai rammuka.
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 Sai na gani a cikin marasa azanci, na lura a cikin samari, wani matashi wanda ba shi da hankali.
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 Yana gangarawa a titi kusa da kusurwarta, yana tafiya a gefen wajen gidanta
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 da magariba, yayinda rana tana fāɗuwa, yayinda duhun dare yana farawa.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 Sai ga mace ta fito don ta sadu da shi, saye da riga kamar karuwa shirye kuma don ta yaudare shi.
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 (Ba ta jin tsoro, ko kuma kunya, ƙafafunta ba sa zama a gida;
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 wani lokaci a titi, wani lokaci a dandali, tana yawo a kowace kusurwa.)
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 Sai ta kama shi ta rungume shi da duban soyayya a fuskarta ta ce,
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 “Ina da hadaya ta salama a gida; yau zan cika alkawarina.
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 Saboda haka na fito don in sadu da kai; na neme ka na kuma same ka!
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 Na lulluɓe gadona da lili masu launi dabam-dabam daga Masar.
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 Na yayyafa turare a gadona da mur, aloyes da kuma kirfa.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Zo, mu sha zurfin ƙauna har safe; bari mu ji wa ranmu daɗi da ƙauna!
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 Mijina ba ya gida; ya yi tafiya mai nisa.
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 Ya ɗauki jakarsa cike da kuɗi ba zai kuwa dawo gida ba sai tsakiyar wata.”
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 Da kalmomin rarrashi ta sa ya kauce; ta ɗauki hankalinsa da sulɓin maganarta.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 Nan take, ya bi ta kamar saniyar da za a kai mayanka, kamar wawa zuwa wurin da za a ba shi horo
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 sai da kibiya ta soki hantarsa, kamar tsuntsun da ya ruga cikin tarko, ba tare da sani zai zama sanadin ransa ba.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 Yanzu fa,’ya’yana, ku saurare ni; ku kasa kunne ga abin da nake faɗa.
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Kada ku bar zuciyarku ta juya zuwa hanyoyinta ko ku kauce zuwa hanyoyinta.
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 Ta zama sanadin fāɗuwar yawanci; kisan da ta yi ba ta ƙidayuwa.
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
