Ayuba 30
1 “Amma yanzu suna yi mini ba’a waɗanda na girme su, waɗanda iyayensu maza ba su isa su zama karnukan kiwon garken tumakina ba.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 Ina amfani ƙarfin hannuwansu gare ni, tun da ba su da sauran kuzari?
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Duk sun rame don rashi da yunwa, suna yawo a gaigayar ƙasa a kufai da dare.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 A cikin jeji suna tsinkar ganyaye marasa daɗi, jijiyoyin itacen kwakwa ne abincinsu.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 An kore su daga cikin mutanensu, aka yi musu ihu kamar ɓarayi.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 An sa dole su zauna a kwazazzabai da kuma cikin kogunan duwatsu da kuma cikin ramummuka cikin ƙasa.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 Suka yi ta kuka kamar dabbobi a jeji, suka taru a ƙarƙashin sarƙaƙƙiya.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Mutane marasa hankali marasa suna, an kore su daga ƙasar.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 “Yanzu kuma’ya’yansu maza su suke yi mini ba’a cikin waƙa na zama abin banza a gare su.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Suna ƙyamata suna guduna; suna tofa mini miyau a fuska.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Yanzu da Allah ya kunce bakana ya ba ni wahala sun raba ni da mutuncina.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 A hannun damana’yan tā-da-na-zaune-tsaye sun tayar; sun sa tarko a ƙafafuna, sun yi shirin hallaka ni.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Sun ɓata mini hanyata; sun yi nasara cikin hallaka ni, ba tare da wani ya taimake su ba.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 Suka nufo ni daga kowane gefe; suka auko mini da dukan ƙarfinsu.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Tsoro ya rufe ni; an kawar mini mutuncina kamar da iska, dukiyata ta watse kamar girgije.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 “Yanzu raina yana ƙarewa; kwanakin wahala sun kama ni.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Dare ya huda ƙasusuwana; ina ta shan azaba ba hutawa.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 A cikin girman ikonsa Allah ya zama kamar riga a jikina; ya shaƙe ni kamar wuyan rigata.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 Ya jefa ni cikin laka, na zama ba kome ba sai ƙura da toka.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 “Na yi kuka gare ka ya Allah, amma ba ka amsa mini ba. Na tashi tsaye, amma sai ka dube ni kawai.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Ka dube ni ba tausayi; Ka kai mini hari da ƙarfin hannunka.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 Ka ɗaga ni sama ka ɗora ni a kan iska; ka jujjuya ni cikin hadari.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Na san za ka sauko da ni ga mutuwa zuwa wurin da kowane mai rai zai je.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 “Ba shakka ba mai ɗora hannu a kan mutumin da yake cikin wahala. Lokacin da ya yi kukan neman taimako a cikin wahalarsa.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Ashe ban yi kuka domin waɗanda suke cikin damuwa ba? Ko zuciyata ba tă yi baƙin ciki domin matalauta ba?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Duk da haka sa’ad da nake begen abu mai kyau, mugun abu ne ya zo; Sa’ad da nake neman haske, sai duhu ya zo.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Zuciyata ba tă daina ƙuna ba; ina fuskantar kwanakin wahala.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Na yi baƙi ƙirin, amma ba rana ce ta ƙona ni ba. Na tsaya a cikin mutane, na kuma yi kuka don taimako.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Na zama ɗan’uwan diloli, na zama abokan mujiyoyi.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Fatar jikina ta yi baƙi tana ɓarewa; jikina yana ƙuna da zazzaɓi.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 Garayata ta zama ta makoki, sarewata kuma ta zama ta kuka.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
