Ayuba 3
1 Bayan wannan Ayuba ya buɗe baki ya la’anta ranar da aka haife shi.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 Ayuba ya ce,
І Йов заговорив та й сказав:
3 “A hallaka ranar da aka haife ni, da kuma daren da aka ce, ‘An haifi jariri namiji!’
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Bari ranan nan ta zama duhu; kada Allah yă kula da ita; kada rana tă yi haske a wannan rana.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Bari duhu da inuwa mai duhu ta sāke rufe ta; gizagizai kuma su rufe ta; duhu kuma ya rufe haskenta.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 Bari duhu mai yawa yă rufe daren nan; kada a haɗa ta cikin kwanakin shekara, ko kuma cikin kwanakin watanni.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Bari daren yă zama marar amfani; kada a ji wata sowa ta farin ciki.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Bari waɗanda suke la’anta ranaku su la’anta wannan rana su waɗanda suke umartar dodon ruwa.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Bari taurarinta na safe su zama duhu; bari ranar tă yi ta jiran ganin haske amma kada tă gani,
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 gama ba tă hana uwata ɗaukar cikina, don ta hana ni shan wahalan nan ba.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 “Me ya sa ban mutu ba da za a haife ni, ko kuma in mutu sa’ad da ana haihuwata ba?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Me ya sa aka haife ni, aka tanada nono na sha na rayu?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 Da yanzu ina kwance cikin salama; da ina barcina cikin salama
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 tare da sarakuna da mashawarta a cikin ƙasa, waɗanda suka gina wa kansu wuraren da yanzu duk sun rushe,
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 da shugabanni waɗanda suke da zinariya, waɗanda suka cika gidajensu da azurfa.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 Ko kuma don me ba a ɓoye ni a cikin ƙasa kamar jaririn da aka haifa ba rai ba, kamar jaririn da bai taɓa ganin hasken rana ba.
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 A wurin mugaye za su daina yin mugunta, gajiyayyu kuma za su huta.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Waɗanda aka daure za su sami jin daɗin; an sake su ba za su sāke jin ana tsawata masu ba.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Manyan da ƙanana suna a can, bawa kuma ya sami’yanci daga wurin maigidansa.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 “Don me ake ba da haske ga waɗanda suke cikin ƙunci, rai kuma ga masu ɗacin rai
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 ga waɗanda suke neman mutuwa amma ba su samu ba, waɗanda suke nemanta kamar wani abu mai daraja a ɓoye,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 waɗanda suke farin ciki sa’ad da suka kai kabari?
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 Don me aka ba mutum rai, mutumin da bai san wani abu game da kansa ba, mutumin da Allah ya kange shi.
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Baƙin ciki ya ishe ni maimakon abinci; ina ta yin nishi ba fasawa;
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 Abin da nake tsoro ya faru da ni; abin da ba na so ya same ni.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 Ba ni da salama, ba natsuwa; ba ni da hutu, sai wahala kawai.”
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
