Ayuba 29
1 Ayuba ya ci gaba da jawabinsa,
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “Da ma ina nan lokacin da ya wuce baya can, kwanakin da Allah yake lura da ni,
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 lokacin da fitilarsa take haske a kaina na yi tafiya cikin duhu tare da haskensa.
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Kwanakin da nake tasowa, lokacin da abokantakar Allah ta sa wa gidana albarka,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 lokacin da Maɗaukaki yana tare da ni, kuma’ya’yana suna kewaye da ni,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 lokacin da ake zuba madara a inda nake takawa, duwatsu kuma suna ɓulɓulo mini man zaitun.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 “Sa’ad da na je ƙofar birni na zauna a bainin jama’a,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 matasan da suka gan ni sukan ja gefe tsofaffi kuma suka tashi tsaye;
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 sarakuna suka yi shiru suka rufe bakunansu da hannuwansu;
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 Muryar manya ta yi tsit harshensu ya manne a rufin bakunansu.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Duk wanda ya ji ni ya yaba mini waɗanda suka gan ni kuma sun amince da ni,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 domin na ceci matalauta waɗanda suka nemi taimako, da marasa mahaifi waɗanda ba su da wanda zai taimake su.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Mutumin da yake bakin mutuwa ya sa mini albarka. Na faranta wa gwauruwa zuciya.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Na yafa adalci ya zama suturata; gaskiya ita ce rigata da rawanina.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Ni ne idon makafi kuma ƙafa ga guragu.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Ni mahaifi ne ga masu bukata; na tsaya wa baƙo.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Na karya ƙarfin mugaye na ƙwato waɗanda suke riƙe da haƙoransu.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 “Na yi tunani cewa, ‘Zan mutu a cikin gidana, kwanakina da yawa kamar turɓayar ƙasa.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Jijiyoyina za su kai cikin ruwa, kuma raɓa za tă kwanta a rassana dukan dare.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Ɗaukakata za tă kasance tare da ni garau, bakana koyaushe sabo ne a hannuna.’
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 “Mutane suna mai da hankali su saurare ni, suna yin shiru don su ji shawarata.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Bayan da na yi magana, ba su ƙara ce kome ba. Maganata ta shige su.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Sukan jira ni kamar yadda ake jiran ruwan sama. Sukan sha daga cikin maganganuna kamar mai shan ruwan bazara.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Sa’ad da na yi musu murmushi da ƙyar sukan yarda; hasken fuskata yana da daraja a gare su.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Na zaɓar masu inda za su bi na kuma zauna kamar sarkinsu; na zauna kamar sarki a cikin rundunansu; ina nan kamar mai yi wa masu makoki ta’aziyya.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
