Sòm 120

1 Yon chanson pou monte vè tanp lan Nan gran twoub mwen an, mwen te kriye a SENYÈ a. Li te reponn mwen.

Пісня проча́н.

2 Delivre nanm mwen, O SENYÈ, de lèv k ap bay desepsyon, de lang ki plen manti yo.

Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого!

3 Kisa pou W ta resevwa, e kisa pou m ta fè ou, O lang mansonjè?

Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? —

4 Flèch pwent file a gèrye yo, avèk chabon pye gayak tou limen.

Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям!

5 Malè a mwen, paske mwen demere nan tant a Méschec, Paske mwen rete pami tant a Kédar yo!

Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру!

6 Nanm mwen gen demè li avèk (sila) ki rayi lapè yo pandan twòp tan.

Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир:

7 Mwen vle lapè, men lè m pale, se lagè yo pito.

я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́!