Jòb 30
1 Men koulye a, sila ki pi jenn pase m ap giyonnen m. Papa a sila mwen pat ta dakò pou mete ansanm ak chen bann mouton yo.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 Anverite, ki byen fòs men pa yo ta kab fè m? Gwo fòs te deja disparèt nan yo
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 akoz mank bagay ak grangou. Y ap manje tè sèk nan lannwit lan, ak pèt e ak dezolasyon an.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 Yo rache fèy raje nan mitan rakèt la. Manje yo se rasin bayawonn.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 Yo chase yo deyò lavil la nan dezè; yo kriye dèyè yo tankou se vòlè,
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 jiskaske yo vin rete nan move ravin yo, nan twou tè ak nan wòch yo.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 Pami rak tibwa yo, yo rele fò. Anba machacha a, yo vin rasanble ansanm.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Pitit a moun fou, wi, pitit a mechan yo, yo te resevwa fwèt jis lè yo kite peyi a.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 Men koulye a, se mwen menm yo pase nan rizib; mwen devni yon pawòl betiz pou yo.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Yo pè m, yo kanpe lwen m, e yo pa sispann krache nan figi m.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Akoz Li te lage fisèl banza a pou te aflije mwen, yo rete retire brid la nèt devan m.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 Sou men dwat lan, nich sa vin leve. Yo rale pye mwen akote. Yo mennen kont mwen tout manèv destriksyon yo.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Yo gate wout mwen. Yo bourade lachit mwen san mande sekou.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 Tankou nan yon gran brèch, yo parèt; nan mitan tanpèt, yo woule m.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Gwo perèz yo vin vire kont mwen. Yo tanmen gate respè m tankou van. Byennèt mwen disparèt tankou nwaj.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 Konsa, koulye a nanm mwen vide nèt. Jou afliksyon yo sezi m.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Nan lannwit, zo m yo frennen anndan m, e sa yo kap manje m pa pran repo.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 Ak gwo fòs, vètman m vin tòde sou mwen. Li mare m nèt tankou kolye manto m.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 Li te jete mwen nan labou, e mwen te vin tankou pousyè ak sann.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 Mwen kriye a Ou menm pou sekou, men Ou pa reponn mwen. Mwen kanpe, e se gete, Ou gete m.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Ou vin okipe m ak mechanste. Avèk fòs a men Ou, Ou pèsekite m.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 Ou leve m wo sou van, e fè m monte; epi Ou fè m fonn nèt nan move tan an.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Paske mwen konnen ke Ou ap mennen m a lanmò, jis rive nan gwo kay asanble a ki fèt pou tout sila ki viv yo.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 Malgre, èske yon moun k ap tonbe pa lonje men l? Oswa nan gwo pwoblem li pa kriye sekou?
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Èske mwen pa t kriye pou sila nan gwo twoub? Èske nanm mwen pa t plen tristès pou malere a?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Lè m t ap tann sa ki bon an, se mal ki rive m; lè m tap tann limyè, alò se tenèb ki te vini.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Kè m twouble nèt anndan m. Mwen pa kab poze. Jou plen ak afliksyon yo parèt devan m.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Mwen fè dèy toupatou san solèy. Mwen kanpe nan asanble; mwen rele sekou.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Mwen te vin frè ak chen mawon, zanmi ak otrich la.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Chè m vin nwa sou mwen, li kale, e zo m yo brile ak lafyèv.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 Pou sa, se doulè ap mwen jwe, e flit mwen an sonne pou sila k ap kriye.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
