Jòb 29
1 Ankò, Job te reprann diskou. Li te di:
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “O ke m te menm jan ke m te ye nan mwa lontan yo! Kon nan jou ke Bondye te bay rega sou mwen yo;
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 Lè lanp Li yo te briye sou tèt mwen, e pa limyè Li, mwen te mache pase nan fènwa a;
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Jan mwen te ye nan pi bèl nan jou mwen yo, lè amitye Bondye te sou tant mwen an;
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 lè Toupwisan an te toujou avè m, e pitit mwen yo te antoure mwen;
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 lè pa mwen yo te benyen nan bè e wòch la t ap vide ban mwen gwo flèv lwil!
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 Lè m te konn sòti nan pòtay lavil la, pou m te gen chèz mwen sou plas la.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 Jennonm yo te wè m, e te kache kò yo, e granmoun yo te konn leve kanpe.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 Prens yo te sispann pale e te mete men yo sou bouch yo.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 Vwa a moun pwisan yo te rete, e lang yo te kole anlè nan bouch yo.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Paske lè zòrèy la te tande m, li te rele m beni, e lè zye a te wè m, li te fè temwayaj benediksyon,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 akoz mwen te delivre malere ki te kriye pou sekou, avèk òfelen ki pa t gen moun pou ede l la.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Benediksyon a sila ki te prèt pou peri yo te rive sou mwen e mwen te fè kè vèv la chante avèk jwa.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Mwen te abiye nan ladwati e li te kouvri m; jistis mwen te tankou yon manto, avèk yon tiban.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Mwen te sèvi kon zye pou avèg yo, e pye pou sila bwate yo.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Mwen te yon papa pou malere a, e ka ke m pa konnen an, mwen te chache twouve bout li.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Mwen te kase machwè a mechan an e mwen te retire viktim nan anba dan l.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 Konsa, mwen te reflechi, “Mwen va mouri nan pwòp kay mwen, e mwen va kontwole jou m yo anpil tankou sab.”
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Rasin mwen gaye tankou dlo e lawouze kouche tout lannwit sou branch mwen yo.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Fòs mwen toujou nèf, e banza m renouvle nan men m.’
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 “Moun yo te koute e te tann. Yo te sispann pale pou tande konsèy mwen.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Apre pawòl pa m, yo pa t pale ankò, e pawòl mwen yo te etonnen yo.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Yo te tann mwen tankou lapli. Yo te ouvri bouch yo pou bwe, konsi se pou lapli nan sezon prentan.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Mwen te souri sou yo lè yo pa t kwè, e limyè a figi m pa t janm vin ba.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Mwen te chwazi yon chemen pou yo, te chita tankou chèf, e te demere tankou wa pami sòlda yo, tankou yon moun ki bay rekonfò a sila ki andèy yo.”
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
