Jòb 19
1 Epi Job te reponn:
А Йов відповів та й сказав:
2 Pou konbyen de tan, nou va toumante m, e kraze mwen avèk pawòl yo?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Dis fwa sa yo nou te ensilte m; nou pa menm wont fè m tò.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Menm si m fè erè, erè sa repoze anndan m.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 Si anverite nou vin ògeye kont mwen, e fè m wè prèv a gwo wont mwen,
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 alò, konnen byen ke Bondye te fè m tò, e te fèmen pèlen Li an antoure mwen.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 “Gade byen, mwen kriye: ‘Vyolans!’ Men nanpwen repons. Mwen rele sekou! Men nanpwen jistis.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Li te bare chemen mwen pou m pa kab pase, e Li te mete fènwa sou pa m yo.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 Li te retire lonè sou mwen e te retire kouwòn nan sou tèt mwen.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 Li kraze desann mwen tout kote e mwen fin disparèt; Li te dechouke espwa m kon yon pyebwa.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Anplis, Li te limen lakòlè Li kont mwen e te konsidere m kon lènmi Li.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Lame Li a vin rasanble pou bati chemen pa yo kont mwen. Yo fè kan kap antoure tant mwen an.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 “Li te retire frè m yo byen lwen mwen e sila mwen te konnen yo vin separe de mwen nèt.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 Fanmi mwen yo vin fè fayit e pi pwòch zami m yo te bliye m.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Sila ki rete lakay mwen yo ak sèvant mwen yo konsidere m kon yon etranje. Mwen se yon etranje menm nan zye yo.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 Mwen rele sèvitè mwen an, men li pa reponn; mwen oblije sipliye l ak bouch mwen.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 Menm souf mwen fè bay ofans a madanm mwen, e mwen vin abominab a pwòp frè m.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Timoun yo meprize mwen. Mwen leve e yo pale kont mwen.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Tout asosye m yo etone ak krent devan m. Sila ke m byen renmen yo te vire kont mwen.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Zo m yo kole sou po m ak chè m; se sèl pa po dan m ke m chape lanmò.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 “Gen pitye pou mwen, gen pitye, O nou menm ki zanmi mwen yo, paske men Bondye vin frape mwen.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Poukisa n ap pèsekite mwen menm tankou Bondye e pa satisfè ak chè mwen.
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 O ke pawòl mwen yo te ekri! O ke yo te enskri nan yon liv!
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 Ke avèk pwent plim ak plon, yo te grave sou wòch la jis pou tout tan!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 Men pou mwen, mwen konnen ke Redanmtè mwen an vivan. Epi apre tout sa a, li va vin kanpe sou latè.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 Menm lè po m fin detwi, malgre chè m fin sòti, mwen va wè Bondye nan chè a;
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 ke mwen, mwen menm va wè, ke zye m va wè, e se pa kon yon etranje. “Kè m vin fèb anndan m.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Si nou di: ‘Men kijan nou va pèsekite li!’ pwiska rasin ka sa a se nan mwen,’
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 fè lakrent nepe a pou kont nou, paske lakòlè Bondye mennen pinisyon nepe a. Fòk nou kab konnen, gen jijman.”
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
