નીતિવચનો 6
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 ૫ જેમ હરણ શિકારીના હાથમાંથી છટકી જાય; પંખી જેમ પારધી પાસેથી છૂટી જાય, તેમ તું તારી જાતને છોડાવી લેજે.
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 ૧૫ તેથી અચાનક તેના પર વિપત્તિનાં વાદળ ઘેરાય છે; અને તે એકાએક ભાંગીને ભૂક્કો થઈ જાય છે, તે ફરી બેઠો થઈ શકતો નથી.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 ૨૨ જ્યારે તું ચાલતો હોઈશ ત્યારે તેઓ તને માર્ગદર્શન આપશે; જ્યારે તું ઊંઘતો હશે ત્યારે તેઓ તારી ચોકી કરશે; અને જ્યારે તું જાગતો હશે ત્યારે તેઓ તારી સાથે વાતચીત કરશે.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 ૨૬ કારણ કે ગણિકાને ચૂકવવાનું મુલ્ય રોટલીના ટુકડા જેવું નજીવું છે, પણ વ્યભિચારિણી સ્ત્રી પુરુષના મૂલ્યવાન જીવનનો શિકાર કરશે.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 ૨૯ એટલે કોઈ તેના પાડોશીની પત્ની પાસે જાય છે અને તેને સ્પર્શ કરે છે; તેને શિક્ષા થયા વિના રહેતી નથી.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 ૩૧ પણ જો તે પકડાય છે તો તેણે ચોરી કરી હોય તેના કરતાં સાતગણું પાછું આપવું પડે છે; તેણે પોતાના ઘરની સઘળી સંપત્તિ સોંપી દેવી પડે છે.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
