નીતિવચનો 29
1 ૧ જે માણસ વારંવાર ઠપકો પામવા છતાં પોતાની ગરદન અક્કડ રાખે છે, તે અકસ્માતમાં નાશ પામશે, તેનો કોઈ ઉપાય રહેશે નહિ.
Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 ૨ જ્યારે ન્યાયી લોકો સત્તા પર આવે છે ત્યારે લોકો આનંદોત્સવ કરે છે, પણ જ્યારે દુષ્ટોના હાથમાં સત્તા આવે છે ત્યારે તેઓ નિસાસા નાખે છે.
Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
3 ૩ જે કોઈ ડહાપણને પ્રેમ કરે તે પોતાના પિતાને આનંદ આપે છે, પણ જે ગણિકાઓની સાથે સંબંધ રાખે છે તે પોતાની સંપત્તિ પણ ગુમાવે છે.
Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 ૯ જ્યારે ડાહ્યો માણસ મૂર્ખ સાથે વાદવિવાદમાં ઊતરે છે, ત્યારે કાં તો તે ગુસ્સે થાય છે અગર તે હસે છે, પણ તેને કંઈ નિરાંત વળતી નથી.
Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 ૧૧ મૂર્ખ માણસ પોતાનો ક્રોધ બહાર ઠાલવે છે, પણ ડાહ્યો માણસ પોતાની જાતને કાબૂમાં રાખે છે અને ક્રોધ સમાવી દે છે.
Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
