નીતિવચનો 20
Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
4 ૪ આળસુ માણસ શિયાળાનું બહાનું કાઢીને ખેડતો નથી, તેથી કાપણી વખતે પાક લેવા જાય છે, ત્યારે તેને કશું મળતું નથી.
Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
7 ૭ ન્યાયી માણસ પોતાના પ્રામાણિક માર્ગમાં ચાલે છે અને તેના પછી તેને અનુસરનારા તેનાં બાળકો આશીર્વાદિત છે.
У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
13 ૧૩ ઊંઘ સાથે પ્રીત કરીશ નહિ, રખેને તું દરિદ્રાવસ્થામાં આવી પડે; તારી આંખો ઉઘાડ એટલે તું અન્નથી તૃપ્ત થશે.
Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
„Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
19 ૧૯ જે કૂથલી કરવા માટે અહીંતહીં ભટકે છે તે ગુપ્ત વાતો પ્રગટ કરે છે માટે એવા માણસના કામમાં હાથ નાખતો નહિ.
Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
20 ૨૦ જો કોઈ વ્યક્તિ પોતાનાં માતા કે પિતાને શાપ આપે છે, તો તેનો દીવો ઘોર અંધકારમાં હોલવી નાખવામાં આવશે.
Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
25 ૨૫ વગર વિચારે એમ કહી દેવું કે, “આ વસ્તુઓ પવિત્ર છે,” અને માનતા માન્યા પછી તેના વિષે તપાસ કરવી એ માણસને ફાંદારૂપ છે.
Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
