નીતિવચનો 19
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 ૭ દરિદ્રીના સર્વ ભાઈઓ તેનો ધિક્કાર કરે છે, તેના મિત્રો વિશેષે કરીને તેનાથી કેટલે બધે દૂર જાય છે! તે તેઓને બોલાવે છે, પણ તેઓ ચાલ્યા ગયા છે.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 ૧૦ મૂર્ખને માટે મોજશોખ ભોગવવો શોભાસ્પદ નથી ગુલામોને રાજકુમારો પર સત્તા ચલાવે તે કેટલું બધું અઘટિત છે.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 ૧૬ જે આજ્ઞાનું પાલન કરે છે તે પોતાના આત્માનું રક્ષણ કરે છે, પણ જે પોતાના માર્ગો વિષે બેદરકાર છે તે મૃત્યુ પામે છે.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 ૨૫ તિરસ્કાર કરનાર વ્યક્તિને મારશો, તો ભોળો શાણો થશે; બુદ્ધિમાનને ઠપકો આપશો, તો તે ડહાપણમાં પ્રવીણ થશે.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 ૨૬ જે પુત્ર પોતાના પિતાને લૂંટે છે અને પોતાની માતાને કાઢી મૂકે છે તે બદનામ કરાવનાર તથા બટ્ટો લગાડનાર દીકરો છે.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
