અયૂબ 39
1 ૧ ડુંગર પરની જંગલી બકરીઓ કેવી રીતે બચ્ચાંને જન્મ આપે છે તે શું તું જાણે છે? શું તું જાણી શકે છે કે જંગલી હરણીઓ બચ્ચાંને જન્મ કેવી રીતે આપે છે?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 ૨ તેઓના ગર્ભના પૂરા મહિનાની સંખ્યા તું જાણે છે? શું તું જાણે છે કે તેઓ ક્યારે પોતાનાં બચ્ચાંને જન્મ આપે છે?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 ૪ તેઓનાં બચ્ચાં મજબૂત અને ખુલ્લાં મેદાનોમાં ઊછરેલાં હોય છે; તેઓ બહાર નીકળે છે અને પાછાં ફરતાં નથી.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 ૮ જંગલ ગર્દભો પર્વતો પર રહે છે, કે જ્યાં તેઓનું ચરવાનું ઘાસ છે; ત્યાં તેઓ પોતાનો ખોરાક શોધી કાઢે છે.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 ૧૧ જંગલના બળદ ખૂબ શક્તિશાળી છે માટે શું તું તેનો ભરોસો કરશે? તારું કામ કરાવવા માટે શું તું તેની અપેક્ષા કરી શકશે?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 ૧૨ શું તું તેના પર ભરોસો રાખશે કે તે તારું અનાજ તારા ઘરે લાવશે? અને તારા ખળાના દાણા લાવીને વખારમાં ભરશે?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 ૧૫ કોઈ પગ મૂકીને ઈંડાને છૂંદી નાંખશે અથવા જંગલી પ્રાણીઓ તેમનો નાશ કરી નાખશે તેની તેને ચિંતા હોતી નથી.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 ૧૬ તે પોતાના બચ્ચાં વિષે એવી બેદરકાર રહે છે કે જાણે તે બચ્ચાં તેના પોતાનાં હોય જ નહિ; તેનો શ્રમ નિષ્ફળ જાય છે તોપણ તે ગભરાતી નથી.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 ૨૪ ઘોડો ઉશ્કેરાઈ જાય છે અને તે ખૂબ ઝડપથી જમીન પર દોડે છે; જ્યારે રણશિંગડાનો અવાજ તે સાંભળે છે ત્યારે તે સ્થિર રહી શકતો નથી.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 ૨૫ જ્યારે પણ તેને રણશિંગડાનો નાદ સંભળાય છે ત્યારે તે કહે છે ‘વાહ!’ તેને દૂરથી યુદ્ધની ગંધ આવી જાય છે, સેનાપતિઓના હુકમો અને ગર્જનાઓ તે સમજી જાય છે.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
