Κατα Μαρκον 3
1 και εισηλθεν παλιν εις {VAR2: την } συναγωγην και ην εκει ανθρωπος εξηραμμενην εχων την χειρα
І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
2 και παρετηρουν αυτον ει τοις σαββασιν θεραπευσει αυτον ινα κατηγορησωσιν αυτου
І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.
3 και λεγει τω ανθρωπω τω την {VAR1: χειρα εχοντι ξηραν } {VAR2: ξηραν χειρα εχοντι } εγειρε εις το μεσον
І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“
4 και λεγει αυτοις εξεστιν τοις σαββασιν {VAR1: αγαθοποιησαι } {VAR2: αγαθον ποιησαι } η κακοποιησαι ψυχην σωσαι η αποκτειναι οι δε εσιωπων
А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“Вони ж мовчали.
5 και περιβλεψαμενος αυτους μετ οργης συλλυπουμενος επι τη πωρωσει της καρδιας αυτων λεγει τω ανθρωπω εκτεινον την χειρα {VAR1: σου } και εξετεινεν και απεκατεσταθη η χειρ αυτου
І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“І той простяг, — і рука йому стала здорова!
6 και εξελθοντες οι φαρισαιοι ευθυς μετα των ηρωδιανων συμβουλιον εδιδουν κατ αυτου οπως αυτον απολεσωσιν
Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.
7 και ο ιησους μετα των μαθητων αυτου ανεχωρησεν προς την θαλασσαν και πολυ πληθος απο της γαλιλαιας {VAR1: ηκολουθησεν } {VAR2: [ηκολουθησεν] } και απο της ιουδαιας
А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
8 και απο ιεροσολυμων και απο της ιδουμαιας και περαν του ιορδανου και περι τυρον και σιδωνα πληθος πολυ ακουοντες οσα {VAR1: ποιει } {VAR2: εποιει } ηλθον προς αυτον
і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
9 και ειπεν τοις μαθηταις αυτου ινα πλοιαριον προσκαρτερη αυτω δια τον οχλον ινα μη θλιβωσιν αυτον
І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.
10 πολλους γαρ εθεραπευσεν ωστε επιπιπτειν αυτω ινα αυτου αψωνται οσοι ειχον μαστιγας
Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.
11 και τα πνευματα τα ακαθαρτα οταν αυτον εθεωρουν προσεπιπτον αυτω και εκραζον {VAR1: λεγοντα } {VAR2: λεγοντες } οτι συ ει ο υιος του θεου
І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“
12 και πολλα επετιμα αυτοις ινα μη αυτον φανερον ποιησωσιν
А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.
13 και αναβαινει εις το ορος και προσκαλειται ους ηθελεν αυτος και απηλθον προς αυτον
І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
14 και εποιησεν δωδεκα {VAR1: ους και αποστολους ωνομασεν } {VAR2: [ους και αποστολους ωνομασεν] } ινα ωσιν μετ αυτου και ινα αποστελλη αυτους κηρυσσειν
І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,
15 και εχειν εξουσιαν εκβαλλειν τα δαιμονια {VAR1: και εποιησεν τους δωδεκα } {VAR2: [και εποιησεν τους δωδεκα] }
і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.
16 και επεθηκεν ονομα τω σιμωνι πετρον
І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,
17 και ιακωβον τον του ζεβεδαιου και ιωαννην τον αδελφον του ιακωβου και επεθηκεν αυτοις {VAR1: ονομα } {VAR2: (ονοματα) } βοανηργες ο εστιν υιοι βροντης
і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,
18 και ανδρεαν και φιλιππον και βαρθολομαιον και μαθθαιον και θωμαν και ιακωβον τον του αλφαιου και θαδδαιον και σιμωνα τον καναναιον
і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та
19 και ιουδαν ισκαριωθ ος και παρεδωκεν αυτον και ερχεται εις οικον
та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.
20 και συνερχεται παλιν [ο] οχλος ωστε μη δυνασθαι αυτους μηδε αρτον φαγειν
І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
21 και ακουσαντες οι παρ αυτου εξηλθον κρατησαι αυτον ελεγον γαρ οτι εξεστη
І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.
22 και οι γραμματεις οι απο ιεροσολυμων καταβαντες ελεγον οτι βεελζεβουλ εχει και οτι εν τω αρχοντι των δαιμονιων εκβαλλει τα δαιμονια
А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.
23 και προσκαλεσαμενος αυτους εν παραβολαις ελεγεν αυτοις πως δυναται σατανας σαταναν εκβαλλειν
І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?
24 και εαν βασιλεια εφ εαυτην μερισθη ου δυναται σταθηναι η βασιλεια εκεινη
І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.
25 και εαν οικια εφ εαυτην μερισθη ου δυνησεται η οικια εκεινη {VAR1: στηναι } {VAR2: σταθηναι }
І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.
26 και ει ο σατανας ανεστη εφ εαυτον και εμερισθη ου δυναται στηναι αλλα τελος εχει
І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.
27 αλλ ου δυναται ουδεις εις την οικιαν του ισχυρου εισελθων τα σκευη αυτου διαρπασαι εαν μη πρωτον τον ισχυρον δηση και τοτε την οικιαν αυτου διαρπασει
Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.
28 αμην λεγω υμιν οτι παντα αφεθησεται τοις υιοις των ανθρωπων τα αμαρτηματα και αι βλασφημιαι οσα εαν βλασφημησωσιν
Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
30 οτι ελεγον πνευμα ακαθαρτον εχει
Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.
31 και {VAR1: ερχονται } {VAR2: ερχεται } η μητηρ αυτου και οι αδελφοι αυτου και εξω στηκοντες απεστειλαν προς αυτον καλουντες αυτον
І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.
32 και εκαθητο περι αυτον οχλος και λεγουσιν αυτω ιδου η μητηρ σου και οι αδελφοι σου {VAR2: [και αι αδελφαι σου] } εξω ζητουσιν σε
А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.
33 και αποκριθεις αυτοις λεγει τις εστιν η μητηρ μου και οι αδελφοι {VAR2: [μου] }
А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“
34 και περιβλεψαμενος τους περι αυτον κυκλω καθημενους λεγει ιδε η μητηρ μου και οι αδελφοι μου
І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!
35 ος {VAR2: [γαρ] } αν ποιηση το θελημα του θεου ουτος αδελφος μου και αδελφη και μητηρ εστιν
Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.
