Προς Κορινθιους Α΄ 15
1 γνωριζω δε υμιν αδελφοι το ευαγγελιον ο ευηγγελισαμην υμιν ο και παρελαβετε εν ω και εστηκατε
Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
2 δι ου και σωζεσθε τινι λογω ευηγγελισαμην υμιν ει κατεχετε εκτος ει μη εικη επιστευσατε
Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
3 παρεδωκα γαρ υμιν εν πρωτοις ο και παρελαβον οτι χριστος απεθανεν υπερ των αμαρτιων ημων κατα τας γραφας
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
4 και οτι εταφη και οτι εγηγερται τη ημερα τη τριτη κατα τας γραφας
і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
5 και οτι ωφθη κηφα ειτα τοις δωδεκα
і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
6 επειτα ωφθη επανω πεντακοσιοις αδελφοις εφαπαξ εξ ων οι πλειονες μενουσιν εως αρτι τινες δε εκοιμηθησαν
А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
7 επειτα ωφθη ιακωβω ειτα τοις αποστολοις πασιν
Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
8 εσχατον δε παντων ωσπερει τω εκτρωματι ωφθη καμοι
А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
9 εγω γαρ ειμι ο ελαχιστος των αποστολων ος ουκ ειμι ικανος καλεισθαι αποστολος διοτι εδιωξα την εκκλησιαν του θεου
Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
10 χαριτι δε θεου ειμι ο ειμι και η χαρις αυτου η εις εμε ου κενη εγενηθη αλλα περισσοτερον αυτων παντων εκοπιασα ουκ εγω δε αλλα η χαρις του θεου {VAR2: [η] } συν εμοι
Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
11 ειτε ουν εγω ειτε εκεινοι ουτως κηρυσσομεν και ουτως επιστευσατε
Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
12 ει δε χριστος κηρυσσεται οτι εκ νεκρων εγηγερται πως λεγουσιν εν υμιν τινες οτι αναστασις νεκρων ουκ εστιν
Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
13 ει δε αναστασις νεκρων ουκ εστιν ουδε χριστος εγηγερται
Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
14 ει δε χριστος ουκ εγηγερται κενον αρα {VAR2: [και] } το κηρυγμα ημων κενη και η πιστις {VAR1: ημων } {VAR2: υμων }
Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15 ευρισκομεθα δε και ψευδομαρτυρες του θεου οτι εμαρτυρησαμεν κατα του θεου οτι ηγειρεν τον χριστον ον ουκ ηγειρεν ειπερ αρα νεκροι ουκ εγειρονται
Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
16 ει γαρ νεκροι ουκ εγειρονται ουδε χριστος εγηγερται
Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
17 ει δε χριστος ουκ εγηγερται ματαια η πιστις υμων {VAR1: [εστιν] } ετι εστε εν ταις αμαρτιαις υμων
Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
18 αρα και οι κοιμηθεντες εν χριστω απωλοντο
тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
19 ει εν τη ζωη ταυτη εν χριστω ηλπικοτες εσμεν μονον ελεεινοτεροι παντων ανθρωπων εσμεν
Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
20 νυνι δε χριστος εγηγερται εκ νεκρων απαρχη των κεκοιμημενων
Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
21 επειδη γαρ δι ανθρωπου θανατος και δι ανθρωπου αναστασις νεκρων
Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
22 ωσπερ γαρ εν τω αδαμ παντες αποθνησκουσιν ουτως και εν τω χριστω παντες ζωοποιηθησονται
Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
23 εκαστος δε εν τω ιδιω ταγματι απαρχη χριστος επειτα οι του χριστου εν τη παρουσια αυτου
кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
24 ειτα το τελος οταν παραδιδω την βασιλειαν τω θεω και πατρι οταν καταργηση πασαν αρχην και πασαν εξουσιαν και δυναμιν
А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
25 δει γαρ αυτον βασιλευειν αχρις ου θη παντας τους εχθρους υπο τους ποδας αυτου
Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
26 εσχατος εχθρος καταργειται ο θανατος
Як ворог останній - смерть зни́щиться,
27 παντα γαρ υπεταξεν υπο τους ποδας αυτου οταν δε ειπη οτι παντα υποτετακται δηλον οτι εκτος του υποταξαντος αυτω τα παντα
бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
28 οταν δε υποταγη αυτω τα παντα τοτε [και] αυτος ο υιος υποταγησεται τω υποταξαντι αυτω τα παντα ινα η ο θεος {VAR2: [τα] } παντα εν πασιν
А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
29 επει τι ποιησουσιν οι βαπτιζομενοι υπερ των νεκρων ει ολως νεκροι ουκ εγειρονται τι και βαπτιζονται υπερ αυτων
Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
30 τι και ημεις κινδυνευομεν πασαν ωραν
Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
31 καθ ημεραν αποθνησκω νη την υμετεραν καυχησιν {VAR1: αδελφοι } {VAR2: [αδελφοι] } ην εχω εν χριστω ιησου τω κυριω ημων
Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
32 ει κατα ανθρωπον εθηριομαχησα εν εφεσω τι μοι το οφελος ει νεκροι ουκ εγειρονται φαγωμεν και πιωμεν αυριον γαρ αποθνησκομεν
Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
33 μη πλανασθε φθειρουσιν ηθη χρηστα ομιλιαι κακαι
Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
34 εκνηψατε δικαιως και μη αμαρτανετε αγνωσιαν γαρ θεου τινες εχουσιν προς εντροπην υμιν λαλω
Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
35 αλλα ερει τις πως εγειρονται οι νεκροι ποιω δε σωματι ερχονται
Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
36 αφρων συ ο σπειρεις ου ζωοποιειται εαν μη αποθανη
Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
37 και ο σπειρεις ου το σωμα το γενησομενον σπειρεις αλλα γυμνον κοκκον ει τυχοι σιτου η τινος των λοιπων
І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
38 ο δε θεος διδωσιν αυτω σωμα καθως ηθελησεν και εκαστω των σπερματων ιδιον σωμα
і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
39 ου πασα σαρξ η αυτη σαρξ αλλα αλλη μεν ανθρωπων αλλη δε σαρξ κτηνων αλλη δε σαρξ πτηνων αλλη δε ιχθυων
Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
40 και σωματα επουρανια και σωματα επιγεια αλλα ετερα μεν η των επουρανιων δοξα ετερα δε η των επιγειων
Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
41 αλλη δοξα ηλιου και αλλη δοξα σεληνης και αλλη δοξα αστερων αστηρ γαρ αστερος διαφερει εν δοξη
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
42 ουτως και η αναστασις των νεκρων σπειρεται εν φθορα εγειρεται εν αφθαρσια
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
43 σπειρεται εν ατιμια εγειρεται εν δοξη σπειρεται εν ασθενεια εγειρεται εν δυναμει
сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
44 σπειρεται σωμα ψυχικον εγειρεται σωμα πνευματικον ει εστιν σωμα ψυχικον εστιν και πνευματικον
сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
45 ουτως και γεγραπται εγενετο ο πρωτος ανθρωπος αδαμ εις ψυχην ζωσαν ο εσχατος αδαμ εις πνευμα ζωοποιουν
Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
46 αλλ ου πρωτον το πνευματικον αλλα το ψυχικον επειτα το πνευματικον
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
47 ο πρωτος ανθρωπος εκ γης χοικος ο δευτερος ανθρωπος εξ ουρανου
Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
48 οιος ο χοικος τοιουτοι και οι χοικοι και οιος ο επουρανιος τοιουτοι και οι επουρανιοι
Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
49 και καθως εφορεσαμεν την εικονα του χοικου {VAR1: φορεσωμεν } {VAR2: φορεσομεν } και την εικονα του επουρανιου
І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
50 τουτο δε φημι αδελφοι οτι σαρξ και αιμα βασιλειαν θεου κληρονομησαι ου δυναται ουδε η φθορα την αφθαρσιαν κληρονομει
І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
51 ιδου μυστηριον υμιν λεγω παντες ου κοιμηθησομεθα παντες δε αλλαγησομεθα
Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
52 εν ατομω εν ριπη οφθαλμου εν τη εσχατη σαλπιγγι σαλπισει γαρ και οι νεκροι εγερθησονται αφθαρτοι και ημεις αλλαγησομεθα
раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
53 δει γαρ το φθαρτον τουτο ενδυσασθαι αφθαρσιαν και το θνητον τουτο ενδυσασθαι αθανασιαν
Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
54 οταν δε το {VAR2: φθαρτον τουτο ενδυσηται αφθαρσιαν και το } θνητον τουτο ενδυσηται {VAR1: [την] } αθανασιαν τοτε γενησεται ο λογος ο γεγραμμενος κατεποθη ο θανατος εις νικος
А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́? (Hadēs g86)
56 το δε κεντρον του θανατου η αμαρτια η δε δυναμις της αμαρτιας ο νομος
Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
57 τω δε θεω χαρις τω διδοντι ημιν το νικος δια του κυριου ημων ιησου χριστου
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
58 ωστε αδελφοι μου αγαπητοι εδραιοι γινεσθε αμετακινητοι περισσευοντες εν τω εργω του κυριου παντοτε ειδοτες οτι ο κοπος υμων ουκ εστιν κενος εν κυριω
Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!
