Ψαλμοί 37
1 «Ψαλμός του Δαβίδ.» Μη αγανάκτει διά τους πονηρευομένους, μηδέ ζήλευε τους εργάτας της ανομίας.
Псалом Давидів. Не роздратовуйся через злих [людей], не заздри тим, хто чинить беззаконно;
2 Διότι ως χόρτος ταχέως θέλουσι κοπή, και ως χλωρά βοτάνη θέλουσι καταμαρανθή.
адже вони, немов трава, скоро засохнуть, і, як зелена поросль, зів’януть.
3 Έλπιζε επί Κύριον και πράττε το αγαθόν· κατοίκει την γην και νέμου την αλήθειαν·
Покладай надію на Господа й роби добро, мешкай на землі й оберігай вірність.
4 και ευφραίνου εν Κυρίω, και θέλει σοι δώσει τα ζητήματα της καρδίας σου.
Насолоджуйся Господом, і Він дасть тобі те, чого прагне твоє серце.
5 Ανάθες εις τον Κύριον την οδόν σου και έλπιζε επ' αυτόν, και αυτός θέλει ενεργήσει·
Розкрий перед Господом шлях, [задуманий] тобою, довірся Йому, і Він [усе] здійснить;
6 και θέλει εξάξει ως φως την δικαιοσύνην σου και την κρίσιν σου ως μεσημβρίαν.
Він виведе твою правду, як світло [дня], і справедливість твою – як сяйво [сонця] опівдні.
7 Αναπαύου επί τον Κύριον και πρόσμενε αυτόν· μη αγανάκτει διά τον κατευοδούμενον εν τη οδώ αυτού, διά άνθρωπον πράττοντα παρανομίας.
У безмовній тиші будь перед Господом і на Нього сподівайся. Не роздратовуйся, коли дорога [нечестивого] успішна, коли він здійснює свої підступні задуми.
8 Παύσον από θυμού και άφες την οργήν· μηδόλως αγανάκτει ώστε να πράττης πονηρά.
Вгамуй гнів і полиши роздратування, не дратуйся, бо це [призводить] лише до лиха.
9 Διότι οι πονηρευόμενοι θέλουσιν εξολοθρευθή· οι δε προσμένοντες τον Κύριον, ούτοι θέλουσι κληρονομήσει την γην.
Адже злодії будуть викорінені, а ті, хто надію покладає на Господа, вспадкують землю.
10 Διότι έτι μικρόν και ο ασεβής δεν θέλει υπάρχει· και θέλεις ζητήσει τον τόπον αυτού, και δεν θέλει ευρεθή·
Ще трохи, і не стане нечестивого, придивишся до місця, де він був, а його там немає.
11 οι πραείς όμως θέλουσι κληρονομήσει την γήν· και θέλουσι κατατρυφά εν πολλή ειρήνη.
А смиренні вспадкують землю і будуть насолоджуватись величним спокоєм.
12 Ο ασεβής μηχανάται κατά του δικαίου, και τρίζει κατ' αυτού τους οδόντας αυτού.
Задумує нечестивий лихе на праведного й скрегоче на нього своїми зубами,
13 Ο Κύριος θέλει γελάσει επ' αυτώ, επειδή βλέπει ότι έρχεται η ημέρα αυτού.
та Володар посміється з нього, адже Він бачить, що наближається день його [покарання].
14 Οι ασεβείς εξέσπασαν ρομφαίαν και ενέτειναν το τόξον αυτών, διά να καταβάλωσι τον πτωχόν και τον πένητα, διά να σφάξωσι τους περιπατούντας εν ευθύτητι.
Мечі із піхов дістають нечестиві й натягують свої луки, щоб на землю повалити пригніченого й бідняка, щоб згубити тих, чиї дороги справедливі.
15 Η ρομφαία αυτών θέλει εμβή εις την καρδίαν αυτών, και τα τόξα αυτών θέλουσι συντριφθή.
Та мечі їхні у їхні ж серця увійдуть, і луки їхні зламаються.
16 Κάλλιον το ολίγον του δικαίου παρά ο πλούτος πολλών ασεβών.
Невеликий статок праведника кращий, ніж багатство численних нечестивців,
17 Διότι οι βραχίονες των ασεβών θέλουσι συντριφθή· τους δε δικαίους υποστηρίζει ο Κύριος.
бо рамена нечестивих зламаються, а праведних підтримає Господь.
18 Γινώσκει ο Κύριος τας ημέρας των αμέμπτων· και η κληρονομία αυτών θέλει είσθαι εις τον αιώνα·
Знає Господь дні невинних, і спадщина їхня буде повіки.
19 δεν θέλουσι καταισχυνθή εν καιρώ πονηρώ· και εν ημέραις πείνης θέλουσι χορτασθή.
Не будуть вони вкриті ганьбою в час біди і в дні голоду ситими будуть.
20 Οι δε ασεβείς θέλουσιν εξολοθρευθή· και οι εχθροί του Κυρίου, ως το πάχος των αρνίων, θέλουσιν αναλωθή· εις καπνόν θέλουσι διαλυθή.
Але нечестиві загинуть, і вороги Господа, як краса пасовищ, зникнуть, розвіються, мов дим.
21 Δανείζεται ο ασεβής και δεν αποδίδει, ο δε δίκαιος ελεεί και δίδει.
Позичає нечестивий, та не повертає боргу, а праведний милує і дає.
22 Διότι οι ευλογημένοι αυτού θέλουσι κληρονομήσει την γήν· οι δε κατηραμένοι αυτού θέλουσιν εξολοθρευθή.
Тому благословенні Господом успадкують землю, а прокляті Ним викорінені будуть.
23 Όταν υπό Κυρίου κατευθύνωνται τα διαβήματα του ανθρώπου, η οδός αυτού είναι αρεστή εις αυτόν.
Господь утверджує кроки [праведного] мужа, і його шлях Йому до вподоби.
24 Εάν πέση, δεν θέλει συντριφθή· διότι ο Κύριος υποστηρίζει την χείρα αυτού.
Якщо той спіткнеться, то не впаде, бо Господь підтримує його за руку.
25 Νέος ήμην και ήδη εγήρασα, και δεν είδον δίκαιον εγκαταλελειμμένον ουδέ το σπέρμα αυτού ζητούν άρτον.
Я був юнаком і вже постарів, та не бачив, щоб праведний був покинутий і щоб нащадки його просили хліба.
26 Όλην την ημέραν ελεεί και δανείζει, και το σπέρμα αυτού είναι εις ευλογίαν.
Щодня він виявляє милосердя й позичає [іншим], тому нащадки його будуть благословенні.
27 Έκκλινον από του κακού και πράττε το αγαθόν, και θέλεις διαμένει εις τον αιώνα.
Ухиляйся від зла й роби добро – і житимеш повік.
28 Διότι ο Κύριος αγαπά κρίσιν, και δεν εγκαταλείπει τους οσίους αυτού· εις τον αιώνα θέλουσι διαφυλαχθή· το δε σπέρμα των ασεβών θέλει εξολοθρευθή.
Бо Господь любить справедливий суд і вірних Йому не покине. Вони будуть збережені навіки, а нащадки нечестивих будуть викорінені.
29 Οι δίκαιοι θέλουσι κληρονομήσει την γην, και επ' αυτής θέλουσι κατοικεί εις τον αιώνα.
Праведні вспадкують землю й мешкатимуть на ній повіки.
30 Το στόμα του δικαίου μελετά σοφίαν, και η γλώσσα αυτού λαλεί κρίσιν.
Вуста праведного промовляють мудрість, і язик його говорить справедливе.
31 Ο νόμος του Θεού αυτού είναι εν τη καρδία αυτού· τα διαβήματα αυτού δεν θέλουσιν ολισθήσει.
Закон його Бога у нього в серці, [тому] не похитнуться його кроки.
32 Κατασκοπεύει ο αμαρτωλός τον δίκαιον και ζητεί να θανατώση αυτόν.
Нечестивий підстерігає праведного й шукає [можливості] його вбити.
33 Ο Κύριος δεν θέλει αφήσει αυτόν εις τας χείρας αυτού, ουδέ θέλει καταδικάσει αυτόν όταν κρίνη αυτόν.
Та Господь не залишить його в руках [зловмисника] й не дасть звинуватити його на суді.
34 Πρόσμενε τον Κύριον και φύλαττε την οδόν αυτού, και θέλει σε υψώσει διά να κληρονομήσης την γήν· όταν εξολοθρευθώσιν οι ασεβείς, θέλεις ιδεί.
Надійся на Господа й тримайся Його дороги, тоді Він звеличить тебе, щоб ти вспадкував землю, і побачиш ти, як будуть викорінені нечестиві.
35 Είδον τον ασεβή υπερυψούμενον και εξηπλωμένον ως την χλωράν δάφνην·
Я бачив жорстокого нечестивця, що буяв, немов міцно укорінене дерево з пишним листям.
36 αλλ' ηφανίσθη· και ιδού, δεν υπήρχε· και εζήτησα αυτόν, και δεν ευρέθη.
Та минув він, і ось тепер немає його; шукав я його, та не знайшов.
37 Παρατήρει τον άκακον και βλέπε τον ευθύν, ότι εις τον ειρηνικόν άνθρωπον θέλει είσθαι εγκατάλειμμα·
Тримайся того, як поводиться невинний, і дивися на праведного, адже майбуття належить людині мирній.
38 οι δε παραβάται θέλουσιν όλως εξολοθρευθή· των ασεβών το εγκατάλειμμα θέλει αποκοπή.
А всі беззаконні будуть знищені, майбуття нечестивих буде викорінене геть.
39 Των δικαίων όμως η σωτηρία είναι παρά Κυρίου· αυτός είναι η δύναμις αυτών εν καιρώ θλίψεως.
Порятунок праведних – від Господа, Він твердиня їхня в час скорботи.
40 Και θέλει βοηθήσει αυτούς ο Κύριος, και ελευθερώσει αυτούς· θέλει ελευθερώσει αυτούς από ασεβών και σώσει αυτούς· διότι ήλπισαν επ' αυτόν.
Допоможе їм Господь і визволить їх, визволить їх від нечестивих і врятує, бо на Нього вони покладають надію.
