Ψαλμοί 147
1 Αινείτε τον Κύριον· διότι είναι καλόν να ψάλλωμεν εις τον Θεόν ημών· διότι είναι τερπνόν, η αίνεσις πρέπουσα.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Ο Κύριος οικοδομεί την Ιερουσαλήμ· θέλει συνάξει τους διεσπαρμένους του Ισραήλ.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Ιατρεύει τους συντετριμμένους την καρδίαν και δένει τας πληγάς αυτών.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Αριθμεί τα πλήθη των άστρων· Καλεί τα πάντα ονομαστί.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Μέγας ο Κύριος ημών και μεγάλη η δύναμις αυτού· η σύνεσις αυτού αμέτρητος.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Ο Κύριος υψόνει τους πράους, τους δε ασεβείς ταπεινόνει έως εδάφους.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Ψάλατε εις τον Κύριον ευχαριστούντες· ψαλμωδείτε εις τον Θεόν ημών εν κιθάρα·
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 τον σκεπάζοντα τον ουρανόν με νεφέλας· τον ετοιμάζοντα βροχήν διά την γήν· τον αναδιδόντα χόρτον επί των ορέων·
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 τον διδόντα εις τα κτήνη την τροφήν αυτών και εις τους νεοσσούς των κοράκων, οίτινες κράζουσι προς αυτόν.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Δεν χαίρει εις την δύναμιν του ίππου· δεν ηδύνεται εις τους πόδας του ανδρός.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Ο Κύριος ηδύνεται εις τους φοβουμένους αυτόν, εις τους ελπίζοντας επί το έλεος αυτού.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Επαίνει, Ιερουσαλήμ, τον Κύριον· αίνει τον Θεόν σου, Σιών.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Διότι ενεδυνάμωσε τους μοχλούς των πυλών σου· ηυλόγησε τους υιούς σου εν μέσω σου.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Βάλλει ειρήνην εις τα όριά σου· σε χορταίνει με το πάχος του σίτου.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Αποστέλλει το πρόσταγμα αυτού εις την γην, ο λόγος αυτού τρέχει ταχύτατα.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Δίδει χιόνα ως μαλλίον· διασπείρει την πάχνην ως στάκτην.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Ρίπτει τον κρύσταλλον αυτού ως κομμάτια· έμπροσθεν του ψύχους αυτού τις δύναται να σταθή;
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Αποστέλλει τον λόγον αυτού και διαλύει αυτά· φυσά τον άνεμον αυτού, και τα ύδατα ρέουσιν.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Αναγγέλλει τον λόγον αυτού προς τον Ιακώβ, τα διατάγματα αυτού και τας κρίσεις αυτού προς τον Ισραήλ.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Δεν έκαμεν ούτως εις ουδέν έθνος· ουδέ εγνώρισαν τας κρίσεις αυτού. Αλληλούϊα.
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
