Ψαλμοί 147
1 Αινείτε τον Κύριον· διότι είναι καλόν να ψάλλωμεν εις τον Θεόν ημών· διότι είναι τερπνόν, η αίνεσις πρέπουσα.
Алілуя! Як добре співати Богові нашому, яка ж приємна належна Йому хвала!
2 Ο Κύριος οικοδομεί την Ιερουσαλήμ· θέλει συνάξει τους διεσπαρμένους του Ισραήλ.
Господь відбудовує Єрусалим, збирає вигнанців Ізраїля;
3 Ιατρεύει τους συντετριμμένους την καρδίαν και δένει τας πληγάς αυτών.
зцілює розбитих серцем і перев’язує їхні рани;
4 Αριθμεί τα πλήθη των άστρων· Καλεί τα πάντα ονομαστί.
обчислює кількість зірок і кожну називає поіменно.
5 Μέγας ο Κύριος ημών και μεγάλη η δύναμις αυτού· η σύνεσις αυτού αμέτρητος.
Великий Володар наш і вельми сильний, розум Його безмірний.
6 Ο Κύριος υψόνει τους πράους, τους δε ασεβείς ταπεινόνει έως εδάφους.
Господь підтримує пригноблених, а нечестивих принижує аж до землі.
7 Ψάλατε εις τον Κύριον ευχαριστούντες· ψαλμωδείτε εις τον Θεόν ημών εν κιθάρα·
Віддайте Господеві подяку, співайте Богові нашому на арфі.
8 τον σκεπάζοντα τον ουρανόν με νεφέλας· τον ετοιμάζοντα βροχήν διά την γήν· τον αναδιδόντα χόρτον επί των ορέων·
Він небеса вкриває хмарами, готуючи дощ для землі, Хто на горах вирощує траву,
9 τον διδόντα εις τα κτήνη την τροφήν αυτών και εις τους νεοσσούς των κοράκων, οίτινες κράζουσι προς αυτόν.
дає худобі їжу й пташенятам ворона, коли вони кричать.
10 Δεν χαίρει εις την δύναμιν του ίππου· δεν ηδύνεται εις τους πόδας του ανδρός.
Не міць коня Йому до вподоби, не силу стегон людських Він уподобав;
11 Ο Κύριος ηδύνεται εις τους φοβουμένους αυτόν, εις τους ελπίζοντας επί το έλεος αυτού.
Господь уподобав тих, хто боїться Його, хто на милість Його сподівається.
12 Επαίνει, Ιερουσαλήμ, τον Κύριον· αίνει τον Θεόν σου, Σιών.
Хвали, Єрусалиме, Господа; прославляй Бога твого, Сіоне!
13 Διότι ενεδυνάμωσε τους μοχλούς των πυλών σου· ηυλόγησε τους υιούς σου εν μέσω σου.
Бо Він зміцнив засуви воріт твоїх, благословив синів твоїх посеред тебе.
14 Βάλλει ειρήνην εις τα όριά σου· σε χορταίνει με το πάχος του σίτου.
Він встановлює мир на твоїх кордонах, насичує тебе відбірною пшеницею.
15 Αποστέλλει το πρόσταγμα αυτού εις την γην, ο λόγος αυτού τρέχει ταχύτατα.
Він посилає наказ Свій землі, швидко біжить Його Слово.
16 Δίδει χιόνα ως μαλλίον· διασπείρει την πάχνην ως στάκτην.
Він дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, наче попіл,
17 Ρίπτει τον κρύσταλλον αυτού ως κομμάτια· έμπροσθεν του ψύχους αυτού τις δύναται να σταθή;
кидає кригу Свою, ніби дрібні камінці; хто може встояти перед Його морозом?
18 Αποστέλλει τον λόγον αυτού και διαλύει αυτά· φυσά τον άνεμον αυτού, και τα ύδατα ρέουσιν.
Він пошле слово Своє, і [все] розтане, подує вітром Своїм – потечуть води.
19 Αναγγέλλει τον λόγον αυτού προς τον Ιακώβ, τα διατάγματα αυτού και τας κρίσεις αυτού προς τον Ισραήλ.
Він звіщає слово Своє Якову, постанови й закони правосуддя – Ізраїлеві.
20 Δεν έκαμεν ούτως εις ουδέν έθνος· ουδέ εγνώρισαν τας κρίσεις αυτού. Αλληλούϊα.
Він не зробив такого жодному іншому народові, і правосуддя законів вони не знають. Алілуя!
