Ἰώβ 26
1 Και απεκρίθη ο Ιώβ και είπε·
А Йов відповів та й сказав:
2 Πόσον εβοήθησας τον αδύνατον· έσωσας βραχίονα ανίσχυρον.
„Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному?
3 Πόσον συνεβούλευσας τον άσοφον και εντελή σύνεσιν έδειξας
Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
4 Προς τίνα απήγγειλας τους λόγους; και τίνος πνοή εξήλθεν από σου;
Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе?
5 Οι νεκροί τρέμουσιν αυτόν υποκάτωθεν των υδάτων, και οι συγκατοικούντες μετ' αυτών.
Рефаїми тремтять під водою й всі її ме́шканці.
Голий шео́л перед Ним, і нема покриття́ Аваддо́ну. (Sheol h7585)
7 Εκτείνει τον βορέαν επί το κενόν· κρεμά την γην επί το μηδέν.
Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.
8 Δεσμεύει τα ύδατα εις τας νεφέλας αυτού· και η νεφέλη δεν σχίζεται υποκάτω αυτών.
Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.
9 Σκεπάζει το πρόσωπον του θρόνου αυτού· εκτείνει το νέφος αυτού επ' αυτόν.
Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
10 Περιεκύκλωσε τα ύδατα με όρια, έως της συντελείας του φωτός και του σκότους.
На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.
11 Οι στύλοι του ουρανού τρέμουσι και εξίστανται από της επιτιμήσεως αυτού.
Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.
12 Ταράττει την θάλασσαν διά της δυνάμεως αυτού, και διά της συνέσεως αυτού καταδαμάζει την υπερηφανίαν αυτής.
Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва.
13 Διά του πνεύματος αυτού εκόσμησε τους ουρανούς· η χειρ αυτού εσχημάτισε τον συστρεφόμενον όφιν.
Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на.
14 Ιδού, ταύτα είναι μέρη των οδών αυτού· αλλά πόσον ελάχιστον πράγμα ακούομεν περί αυτού; την δε βροντήν της δυνάμεως αυτού τις δύναται να εννοήση;
Таж це все — самі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“
