Ἰώβ 15

1 ὑπολαβὼν δὲ Ελιφας ὁ Θαιμανίτης λέγει

І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 πότερον σοφὸς ἀπόκρισιν δώσει συνέσεως πνεύματος καὶ ἐνέπλησεν πόνον γαστρὸς

„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 ἐλέγχων ἐν ῥήμασιν οἷς οὐ δεῖ ἐν λόγοις οἷς οὐδὲν ὄφελος

Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 οὐ καὶ σὺ ἀπεποιήσω φόβον συνετελέσω δὲ ῥήματα τοιαῦτα ἔναντι τοῦ κυρίου

Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 ἔνοχος εἶ ῥήμασιν στόματός σου οὐδὲ διέκρινας ῥήματα δυναστῶν

бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 ἐλέγξαι σε τὸ σὸν στόμα καὶ μὴ ἐγώ τὰ δὲ χείλη σου καταμαρτυρήσουσίν σου

Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 τί γάρ μὴ πρῶτος ἀνθρώπων ἐγενήθης ἢ πρὸ θινῶν ἐπάγης

Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 ἦ σύνταγμα κυρίου ἀκήκοας εἰς δὲ σὲ ἀφίκετο σοφία

Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 τί γὰρ οἶδας ὃ οὐκ οἴδαμεν ἢ τί συνίεις ὃ οὐχὶ καὶ ἡμεῖς

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 καί γε πρεσβύτης καί γε παλαιὸς ἐν ἡμῖν βαρύτερος τοῦ πατρός σου ἡμέραις

Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 ὀλίγα ὧν ἡμάρτηκας μεμαστίγωσαι μεγάλως ὑπερβαλλόντως λελάληκας

Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 τί ἐτόλμησεν ἡ καρδία σου ἢ τί ἐπήνεγκαν οἱ ὀφθαλμοί σου

Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 ὅτι θυμὸν ἔρρηξας ἔναντι κυρίου ἐξήγαγες δὲ ἐκ στόματος ῥήματα τοιαῦτα

що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 τίς γὰρ ὢν βροτός ὅτι ἔσται ἄμεμπτος ἢ ὡς ἐσόμενος δίκαιος γεννητὸς γυναικός

Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 εἰ κατὰ ἁγίων οὐ πιστεύει οὐρανὸς δὲ οὐ καθαρὸς ἐναντίον αὐτοῦ

Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 ἔα δὲ ἐβδελυγμένος καὶ ἀκάθαρτος ἀνὴρ πίνων ἀδικίας ἴσα ποτῷ

що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 ἀναγγελῶ δέ σοι ἄκουέ μου ἃ δὴ ἑώρακα ἀναγγελῶ σοι

Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 ἃ σοφοὶ ἐροῦσιν καὶ οὐκ ἔκρυψαν πατέρας αὐτῶν

про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 αὐτοῖς μόνοις ἐδόθη ἡ γῆ καὶ οὐκ ἐπῆλθεν ἀλλογενὴς ἐπ’ αὐτούς

їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 πᾶς ὁ βίος ἀσεβοῦς ἐν φροντίδι ἔτη δὲ ἀριθμητὰ δεδομένα δυνάστῃ

Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ ἐν ὠσὶν αὐτοῦ ὅταν δοκῇ ἤδη εἰρηνεύειν ἥξει αὐτοῦ ἡ καταστροφή

Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 μὴ πιστευέτω ἀποστραφῆναι ἀπὸ σκότους ἐντέταλται γὰρ ἤδη εἰς χεῖρας σιδήρου

Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 κατατέτακται δὲ εἰς σῖτα γυψίν οἶδεν δὲ ἐν ἑαυτῷ ὅτι μένει εἰς πτῶμα ἡμέρα δὲ αὐτὸν σκοτεινὴ στροβήσει

Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 ἀνάγκη δὲ καὶ θλῖψις αὐτὸν καθέξει ὥσπερ στρατηγὸς πρωτοστάτης πίπτων

Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 ὅτι ἦρκεν χεῖρας ἐναντίον τοῦ κυρίου ἔναντι δὲ κυρίου παντοκράτορος ἐτραχηλίασεν

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 ἔδραμεν δὲ ἐναντίον αὐτοῦ ὕβρει ἐν πάχει νώτου ἀσπίδος αὐτοῦ

проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 ὅτι ἐκάλυψεν τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ἐν στέατι αὐτοῦ καὶ ἐποίησεν περιστόμιον ἐπὶ τῶν μηρίων

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 αὐλισθείη δὲ πόλεις ἐρήμους εἰσέλθοι δὲ εἰς οἴκους ἀοικήτους ἃ δὲ ἐκεῖνοι ἡτοίμασαν ἄλλοι ἀποίσονται

і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 οὔτε μὴ πλουτισθῇ οὔτε μὴ μείνῃ αὐτοῦ τὰ ὑπάρχοντα οὐ μὴ βάλῃ ἐπὶ τὴν γῆν σκιὰν

Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 οὐδὲ μὴ ἐκφύγῃ τὸ σκότος τὸν βλαστὸν αὐτοῦ μαράναι ἄνεμος ἐκπέσοι δὲ αὐτοῦ τὸ ἄνθος

Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 μὴ πιστευέτω ὅτι ὑπομενεῖ κενὰ γὰρ ἀποβήσεται αὐτῷ

Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 ἡ τομὴ αὐτοῦ πρὸ ὥρας φθαρήσεται καὶ ὁ ῥάδαμνος αὐτοῦ οὐ μὴ πυκάσῃ

вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 τρυγηθείη δὲ ὥσπερ ὄμφαξ πρὸ ὥρας ἐκπέσοι δὲ ὡς ἄνθος ἐλαίας

Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 μαρτύριον γὰρ ἀσεβοῦς θάνατος πῦρ δὲ καύσει οἴκους δωροδεκτῶν

бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 ἐν γαστρὶ δὲ λήμψεται ὀδύνας ἀποβήσεται δὲ αὐτῷ κενά ἡ δὲ κοιλία αὐτοῦ ὑποίσει δόλον

він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.