Psalm 56
1 Dem Sangmeister nach Jonatholem rechokim. Ein Goldlied von David, da ihn die Philister zu Gath ergriffen hatten. Sei mir gnädig, o Gott; denn der Mensch schnappt nach mir. Den ganzen Tag streitend will er mich unterdrücken.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Den ganzen Tag schnappen meine Gegner; denn viele streiten wider mich in der Höhe.
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 Den Tag, da ich mich fürchte, will ich auf Dich vertrauen.
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 In Gott rühme ich Sein Wort, auf Gott vertraue ich, nicht fürchte ich, was mir das Fleisch kann tun.
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 Den ganzen Tag fechten sie meine Worte an; alle ihre Gedanken sind wider mich zum Bösen.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 Sie rotten sich zusammen, verbergen sich, halten auf meine Fersen, wenn sie auf meine Seele warten.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 Wegen ihres Unrechts sollen sie entkommen? Im Zorne unterwirf Dir die Völker, o Gott!
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Mein Entfliehen zählst Du, tue meine Träne in Deinen Schlauch. Sind sie nicht in Deiner Zahl?
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Dann müssen meine Feinde hinter sich zurückkehren, am Tage, da ich rufe: Das weiß ich, daß Gott für mich ist.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 In Gott rühme ich das Wort, in Jehovah rühme ich das Wort.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 Auf Gott vertraue ich, ich fürchte mich nicht, was kann der Mensch mir tun?
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 Auf mir sind Deine Gelübde, o Gott, ich will Dir Dankopfer bezahlen.
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 Denn Du hast meine Seele vom Tod errettet, meine Füße von dem Anstoß, daß ich vor Gott wandle im Lichte der Lebendigen.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
