Psalm 102
1 Gebet eines Elenden, der verzagt und vor Jehovah sein Sinnen ausschüttet. Jehovah, höre mein Gebet, und zu Dir komme mein Angstschrei.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Verbirg Dein Angesicht nicht von mir; am Tag meiner Drangsal neige zu mir Dein Ohr; am Tage, da ich rufe, eile, antworte mir.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Denn meine Tage sind vollendet wie Rauch, und meine Gebeine entbrannt wie ein Feuerbrand.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Geschlagen wie das Kraut ist mein Herz und vertrocknet, daß ich vergaß, mein Brot zu essen.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Von meines Seufzens Stimme klebt mein Gebein an meinem Fleisch.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Dem Pelikan der Wüste gleich bin ich, bin wie der Uhu der Einöden.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Ich bin wach, bin wie der vereinsamte Vogel auf dem Dach.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Den ganzen Tag schmähen mich meine Feinde; die wider mich rasen, schwören bei mir.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Denn Asche esse ich wie Brot, und mische mit Weinen meinen Trank.
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Vor Deinem Unwillen und Deiner Entrüstung; denn Du hobst mich auf und warfst mich hin.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Meine Tage sind wie der sich neigende Schatten, und wie das Kraut vertrockne ich.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Doch Du, Jehovah, sitzest ewiglich, und Dein Gedächtnis zu Geschlecht und Geschlecht.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Du wirst aufstehen und Zions Dich erbarmen; denn Zeit ist es, ihr gnädig zu sein, denn die bestimmte Zeit ist gekommen;
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Denn Deine Knechte haben Wohlgefallen an seinen Steinen, und sind gnädig gegen seinen Staub.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Und die Völkerschaften fürchten Jehovahs Namen, und alle Könige der Erde Deine Herrlichkeit,
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Daß Zion hat gebaut Jehovah, daß Er in Seiner Herrlichkeit erschienen ist.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Er hat Sich gewandt zu dem Gebete des Einsamen, und nicht verachtet ihr Gebet.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Dies sei geschrieben für ein späteres Geschlecht. Ein Volk, das erschaffen wird, soll Dich loben.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Denn von der Höhe Seines Heiligtums schaut Er herab, Jehovah blickt von den Himmeln auf die Erde.
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Daß Er den Angstruf des Gebundenen höre und losmache des Todes Söhne.
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Auf daß man in Zion von dem Namen Jehovahs erzähle und von Seinem Lobe in Jerusalem.
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 Wenn sich die Völker zusammenziehen allzumal, und die Königreiche, Jehovah zu dienen.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Er demütigt auf dem Wege meine Kraft, Er kürzt meine Tage.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Ich spreche: Mein Gott, nimm mich nicht hinauf in der Hälfte meiner Tage. Deine Jahre sind für ein Geschlecht der Geschlechter.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Die Erde, die vordem Du gegründet, und die Himmel, Deiner Hände Werk,
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Sie werden vergehen, aber Du bestehst; und wie ein Kleid veralten sie alle; Du wandelst sie wie ein Gewand und sie sind verwandelt.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Du aber bist Derselbe, und Deine Jahre gehen nie aus.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Die Söhne Deiner Knechte werden wohnen, und ihr Same wird vor Dir gefestigt.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
