Apostelgeschichte 12
1 Um selbige Zeit ließ der König Herodes Hand an einige von der Gemeinde legen und sie peinigen.
У той час цар Ірод заарештував декого з церкви, щоб заподіяти їм зло.
2 Den Jakobus aber, des Johannes Bruder, ließ er mit dem Schwert hinrichten.
Він убив мечем Якова, брата Іванового.
3 Und da er sah, daß es den Juden gefiel, fuhr er fort und ließ Petrus in Verhaft nehmen. - Es waren gerade die Tage der ungesäuerten Brote.
Побачивши, що це подобається юдеям, заарештував і Петра. Це сталося у дні свята Опрісноків.
4 Er griff ihn, legte ihn ins Gefängnis und überantwortete ihn einer vierfachen Wache von Kriegsknechten, indem er ihn nach dem Osterfest dem Volk vorführen wollte.
Після арешту Петра посадили у в’язницю та передали під охорону чотирьом четвіркам воїнів. Ірод бажав після Пасхи вивести Петра до народу.
5 Petrus ward in Gewahrsam gehalten, die Gemeinde aber betete inbrünstig zu Gott für ihn.
Отже, Петро був під охороною у в’язниці, а церква ревно молилася Богові за нього.
6 Als aber Herodes ihn eben vorführen wollte, schlief Petrus in selbiger Nacht, an zwei Ketten gelegt, zwischen zwei Kriegsknechten, auch hielten Hüter Wache vor der Tür des Gefängnisses.
Уночі, перед тим, як Ірод збирався вивести його на суд, Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, а стражники біля дверей стерегли в’язницю.
7 Und siehe, ein Engel des Herrn erschien, und ein Licht leuchtete in dem Gemach. Er schlug Petrus an die Seite, weckte ihn auf und sprach: Mache dich auf in Eile! und es fielen die Ketten ihm von den Händen.
Раптом з’явився ангел Господній, і світло осяяло в’язницю. Ангел, штовхнувши Петра в бік, розбудив його та сказав: «Скоріше вставай!» І ланцюги впали з Петрових рук.
8 Und der Engel sprach zu ihm: Umgürte dich und binde die Sohlen unter! Und er tat also; und er sprach zu ihm: Wirf deinen Mantel um und folge mir!
Далі ангел сказав йому: «Підпережись та надінь сандалії». Петро зробив так. «Одягни свій плащ та йди за мною», – сказав ангел.
9 Er ging hinaus und folgte ihm, wußte aber nicht, daß ihm in Wirklichkeit so durch den Engel geschah, sondern meinte, es sei ein Traumgesicht.
Петро вийшов за ним, не розуміючи, що все, зроблене ангелом, відбувається насправді. Йому здавалося, що він бачить видіння.
10 Sie gingen durch die erste und zweite Wache und gelangten an das eiserne Tor, das nach der Stadt führte, das öffnete sich ihnen von selbst; und sie traten hinaus und gingen eine Gasse weit, und alsbald entwich der Engel von ihm.
Вони пройшли першу та другу сторожу та підійшли до залізної брами, яка вела до міста. Брама відчинилася сама, і вони вийшли на вулицю. Коли ж вони пройшли одну вулицю, ангел раптом відступив від нього.
11 Als nun Petrus zu sich kam, sprach er: Nun weiß ich wahrhaftig, daß der Herr Seinen Engel gesandt und mich aus der Hand des Herodes und aus allem Warten des Volkes der Juden gerettet hat.
Отямившись, Петро сказав: «Тепер я дійсно бачу, що Господь надіслав свого ангела й визволив мене з Іродових рук та від усього, на що очікував юдейський народ».
12 Und als er sich so besann, kam er an das Haus der Maria, der Mutter des Johannes, mit dem Zunamen Markus, wo viele beisammen waren und beteten.
Зрозумівши, що сталося, він пішов до дому Марії, матері Івана, якого ще називали Марком, де багато народу зібралося та молилося.
13 Als aber Petrus an das Hoftor klopfte, trat eine Magd mit Namen Rhode herzu, um zu hören, wer es sei.
Петро постукав у хвіртку брами, і служниця, на ім’я Рода, вийшла відповісти.
14 Und da sie die Stimme des Petrus erkannte, tat sie vor Freude das Tor nicht auf, lief hinein und verkündete, Petrus stünde vor dem Tor.
Вона впізнала голос Петра, але, забувши від радощів відчинити браму, побігла сказати, що Петро стоїть біля воріт.
15 Sie aber sprachen zu ihr: Du bist von Sinnen. Sie aber bestand darauf, es sei also. Da sagten sie: Es ist sein Engel!
Вони сказали їй: «Ти несповна розуму!» Але вона наполягала. Тоді вони сказали: «Це, [мабуть, ] його ангел!»
16 Petrus aber fuhr fort zu klopfen; da taten sie auf und waren außer sich vor Erstaunen, als sie ihn vor sich sahen.
Однак Петро продовжував стукати. Коли ж вони відчинили, то побачили його й здивувалися.
17 Er aber winkte ihnen mit der Hand, zu schweigen, und erzählte ihnen, wie ihn der Herr aus dem Gefängnis geführt hätte, und sprach: Verkündet dies dem Jakobus und den Brüdern! Er entfernte sich und begab sich an einen anderen Ort.
Він подав їм знак рукою, щоб мовчали, та, розповівши їм, як Господь вивів його з в’язниці, сказав: «Розкажіть про це Якову та братам». Після цього він пішов у інше місце.
18 Als es Tag ward, war kein geringer Schrecken unter den Kriegsknechten, wie es doch mit Petrus ergangen wäre.
Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога, [бо ніхто не знав, ] що сталося з Петром.
19 Als Herodes nach ihm sandte und man ihn nicht fand, hielt er Gericht über die Wachen, und ließ sie zum Tode führen, und begab sich von Judäa nach Cäsarea und verweilte allda.
Ірод шукав його, та, не знайшовши, допитав стражників і наказав їх стратити. Потім він переїхав з Юдеї в Кесарію і залишився там.
20 Er hatte aber einen Groll wider die Tyrier und Sidonier; diese jedoch erschienen einmütig vor ihm, brachten Blastus, des Königs Kämmerer, auf ihre Seite, und baten um Frieden, weil ihr Land sich von dem des Königs nährte.
Ірод був дуже розгніваний на мешканців Тира й Сидона. Але вони змовилися між собою, прийшли до нього й, схиливши на свій бік Бласта, управителя царського дому, просили миру, бо їхня країна була залежна від царських [земель] у постачанні їжі.
21 Am anberaumten Tage erschien Herodes im königlichen Gewand und setzte sich auf den Richtstuhl und hielt eine Anrede an sie.
У призначений день Ірод, вдягнувши царську одежу, сів на трон та звернувся до них із промовою.
22 Da rief das Volk: Das ist eines Gottes Stimme und nicht eines Menschen!
Народ же вигукував: «Це голос бога, а не людини!»
23 Da schlug ihn alsbald der Engel des Herrn, dafür, daß er nicht Gott die Ehre gab; er ward von den Würmern gefressen und verschied.
Однак ангел Господа відразу вразив його, бо він не віддав слави Богові, і, сточений червами, [Ірод] помер.
24 Das Wort Gottes aber nahm zu und mehrte sich.
Між тим Слово Боже продовжувало зростати та множитись.
25 Barnabas aber und Saulus kehrten, nachdem sie die Handreichung ausgerichtet, zurück nach Jerusalem und nahmen mit sich Johannes, der den Zunamen Markus führt.
Варнава та Савл виконали служіння й повернулися з Єрусалима, узявши з собою Івана, званого Марком.
