Psalm 94
1 Gott der Rache, o HERR, du Gott der Rache, brich hervor!
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Erhebe dich, du Richter der Erde, gib den Stolzen ihren Lohn!
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Wie lange sollen die Gottlosen, o HERR, wie lange sollen die Gottlosen frohlocken?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Sie halten viele und freche Reden; stolz überheben sich alle Übeltäter.
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Sie knebeln dein Volk, o HERR, und unterdrücken dein Erbteil.
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Sie erwürgen Witwen und Fremdlinge und ermorden Waisen;
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 und dann sagen sie: «Der HERR sieht es nicht, und der Gott Jakobs achtet es nicht!»
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Nehmt doch Verstand an, ihr Unvernünftigen unter dem Volk, ihr Toren, wann wollt ihr klug werden?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Der das Ohr gepflanzt hat, sollte der nicht hören? Der das Auge gebildet hat, sollte der nicht sehen?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Der die Nationen züchtigt, sollte der nicht strafen, er, der die Menschen Erkenntnis lehrt?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Der HERR kennt die Anschläge der Menschen, [weiß, ] daß sie vergeblich sind.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Wohl dem Mann, den du, HERR, züchtigst und den du aus deinem Gesetze belehrst,
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 ihm Ruhe zu geben vor den Tagen des Unglücks, bis dem Gottlosen die Grube gegraben wird.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 Denn der HERR wird sein Volk nicht verstoßen und sein Erbteil nicht verlassen;
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 denn zur Gerechtigkeit kehrt das Gericht zurück, und alle aufrichtigen Herzen werden ihm folgen!
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Wer steht mir bei wider die Bösen, wer tritt für mich ein wider die Übeltäter?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Wäre der HERR nicht meine Hilfe, wie bald würde meine Seele in der Totenstille wohnen!
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Sooft ich aber auch sprach: «Mein Fuß ist wankend geworden», hat deine Gnade, o HERR, mich gestützt.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Bei den vielen Sorgen in meinem Herzen erquickten deine Tröstungen meine Seele.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Sollte mit dir Gemeinschaft haben der Thron des Verderbens, der Unheil schafft; durch Gesetz?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 Sie greifen die Seele des Gerechten an und verdammen unschuldiges Blut.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 Aber der HERR ward mir zur festen Burg, zum Felsen, wo ich Zuflucht fand.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 Und er ließ ihr Unrecht auf sie selber fallen, und er wird sie durch ihre eigene Bosheit vertilgen; der HERR, unser Gott, wird sie vertilgen.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
